ЗБІР НОВОЇ КОМАНДИ

Рішення було прийнято, але треба було багато зробити, перш ніж Санта міг знову вступити в свою роль.

Нік (строго):

— Насамперед мені потрібні мої старі сани.

Зіппі (здивовано):

— Старі? Але ж у нас є нові моделі!

Нік:

— Нові ламаються, Зіппі.

Зіппі зніяковів і почав гаяти:

Зіппі:

— Е-е… Ну, вони… як би це сказати… використовуються як музейний експонат у головній залі.

Нік (хитаючи головою):

— Звичайно, це перше, що треба виправити.

Скай (впевнено):

— Я візьмуся. Я хоч і не експерт, але раз справлялася з невиправними машинами, з оленями точно розберуся.

Нік:

- Добре. А що з подарунками?

Зіппі відразу випростався.

Зіппі:

— Ельфи вже працюють цілодобово, але їх треба надихнути.

Нік:

— Значить, надихнемо.

Він замислився, потім кивнув собі, ніби ухвалив внутрішнє рішення.

Нік:

- Ми візьмемо з собою Мері.

У цей час, як на зло, двері будиночка відчинилися, і на порозі з'явилася Мері Краншоу, що загорнулася в халат, але все ще з таким виглядом, ніби готова лаятись.

Мері:

— Вибачте, що?

Всі повернулися до неї.

Нік:

- А ось і ти, Мері.

Мері (обурено):

- Моя допомога? Мені? А ти не думав, що я можу бути зайнята своїми справами?

Нік (спокійно):

— Чим саме?

Мері (задохнувшись від обурення):

— Це… Це нахабство!

Нік:

- Можливо. Але ти йдеш із нами.

Мері склала руки на грудях і кинула на нього крижаний погляд.

Мері:

— І чому, чорт забирай, я повинна тягнутися в твої… зимові нетрі?

Нік зробив крок уперед, дивлячись на неї впевнено, але з легкою посмішкою.

Нік:

— Тому що ти занадто довго сиділа тут і робила вигляд, що не нудьгуєш. .

Мері (уражено):

- Ельфи?

Нік:

— Так, вони не дуже слухають дорослих, але ти, певен, знайдеш до них підхід.

Мері замовкла, дивлячись на нього, ніби вирішувала, чи варто взагалі брати участь у цьому божевіллі.

Мері (втомлено):

— Ну, гаразд, але тільки тому, що я хочу подивитися, як ти з цим впораєшся, старий упертюх.

Нік:

- Відмінно.

У наступні кілька годин все йшло у гарячковому темпі.

Скай зайнялася санями, перевіряючи їхню обшивку і зміцнюючи старі полозья.

Зіппі відповідав за зв'язок із Північним полюсом: він постійно бігав навколо з портативним магічним передавачем, вигукуючи команди своїм підлеглим.

Нік зайнявся складанням списків та прокладанням маршрутів, знову оточений своїми картами.

Мері спочатку сиділа в кутку, скептично спостерігаючи за всіма, але потім втрутилася, коли Зіппі почав панікувати через неузгоджені подарунки.

Мері (різко):

- Заспокойся, малюк. Покажи, що там у тебе, я розберуся.

На диво, Зіппі слухняно передав їй папери, а за півгодини Мері вже командувала процесом, як професійний менеджер.

Скай (тихо Ніколаусу):

— Дивись, а вона нічого.

Нік (посміхаючись):

— Казав же, що вона стане нам у нагоді.

Коли все було готове, команда зібралася навколо саней.

Зіппі:

— Сани перевірені, олені готові, подарунки вантажаться… Думаю, ми готові до відбуття!

Мері (до Ніколауса):

— Ти справді впевнений, що зможеш знову це зробити?

Ніколас подивився на неї, потім на решту.

Нік:

— Чи я впевнений, що ні?

З цими словами він заліз у сани і взяв у руки віжки.

Нік (гучно):

— Чи всі готові?

Зіппі, Скай та Мері кивнули.

Нік:

- Тоді вперед. Ми маємо Різдво, яке потрібно врятувати.

Сани, здригнувшись, повільно піднялися в повітря. У цей момент Мері, ледь всидівши на місці, пробурмотіла:

Мері:

— Старий, сподіваюся, ти знаєш, що робиш.

***

Сани плавно опустилися на блискучий сніг перед Головним заводом Санти. Скай майстерно керувала посадкою, а Зіппі, помітивши знайомий фасад, підстрибував від нетерпіння. Ніколас мав спокійний вигляд, але в очах читалася легка ностальгія. Мері ж виглядала з саней, морщачи ніс.

Мері (буркотливо):

— І це ваш легендарний північний полюс? Де тут хоч натяк на порядок?

Перед будинком панував хаос. Ельфи бігали сюди-туди з коробками, кричали, лаялися і ледь не збивали один одного з ніг. Дехто намагався щось полагодити, інші сперечалися, як упаковувати подарунки. З даху заводу звисали гірлянди, деякі з яких блимали або зовсім згасли.

Скай (зі подивом):

— У вас тут що, свято апокаліпсису?

Зіппі (в жаху):

- Це все Олафе! Відколи він узяв на себе управління, все руйнується.

Мері (пиркає):

— Ну тепер зрозуміло, чому ви забрали мене з пляжу. Тут навіть я бачу, що працювати нема кому.

Ніколас, не гаючи часу, вийшов із саней і голосно грюкнув у долоні, привертаючи увагу найближчих ельфів.

Нік:

- Все сюди!

Ельфи завмерли, почувши знайомий голос, і одразу кинулися до нього. В очах читалася надія, упереміш із жахом.

Один із ельфів:

- Шеф повернувся!

Інший ельф:

- Шефе, врятуй нас!

Нік підняв руку, жестом закликаючи всіх до тиші.

Нік:

— Гаразд, послухайте. Я знаю, що у вас тут повний безлад, але якщо ми хочемо врятувати Різдво, доведеться працювати разом.

Мері, схрестивши руки, зробила крок уперед.

Мері:

— А тепер послухайте мене, коротенькі. Я не ваш Санта, але якщо ви будете бігати, як скажені хом'яки, нічого не вийде.

Ельфи завмерли, здивовані її різкістю. Зіппі заплющив очі, думаючи, що зараз почнеться бунт. Але Мері продовжила:

Мері:

- У вас немає системи. У вас немає дисципліни. А чи знаєте, що у вас є? Сила, яку ви марнуєте марно. Тепер, якщо ви хочете хоч щось встигнути, ви робитимете те, що я скажу. Зрозуміло?

Ельфи переглянулись. Нік зробив крок уперед, підтримуючи її.

Нік:

— Вона має рацію. Мері займеться організацією, а ви слухатимете її так само, як слухали мене. Зрозуміли?

Ельфи, хоч і з небажанням, погодилися.