7. Найкращий друг

7. Найкращий друг

Санчата з Санта-Драконом зупинилися на площі якраз тоді, коли Зірочка зняла з очей шарф.

– Мамо, тато! Ви приїхали! – вигукнула дівчинка та побігла обіймати батьків.

Ще кілька дітей побігли до своїх татусів і мам, яких домчав Санта-Дракое на свято вчасно.

– Дякую, – мовила мама Зірочки до дракона, обіймаючи донечку.

– Мамо, тато, а ви вже знайомі з моїм другом? Це – Санта-Дракон! – з гордістю мовила Зорянка.

– Так, тепер я бачу, що це не звичайний дракон, а чарівний. Він несе радість та віру в диво, – відповів тато дівчинки.

– Зірочко, в тебе чудовий друг! – мовила мама.

– А можна він буде святкувати Новий рік разом з ними? Будь ласочка, – попросила дівчинка. – Він і бабусю вилікував, і дров нарубав, і ялиночку з лісу приніс, яку ми з бабусею прикрасили. І ось ця ялинка, – Зірочка показала на зелену красуню на площі, – його рук справа.

– Звичайно можна, сонечко! – мовила мама.

Усі разом рушили додому. Мама й тато одразу ж подарували смаколики та подарунки, які привезли. Зірочка також підготувала подарунки для усіх. Кожному вона подарувала щось, що зробила своїми руками. Зірочка не забула і про свого друга, який сидів за столом та зовсім не почувався зайвим. Йому було комфортно та добре серед цих людей.

– А це тобі, мій друже, – мовила Зірочка та дала Санта-Дракону велике серце на якому був намальований він та вона, що разом трималися за руки.

– Це – найкращий подарунок! – вигукнув Санта-Дракон.

Дуже довго у цьому будиночку горіло світло. Було чутно радісні голоси, сміх, музику та пісні.

Така ж весела атмосфера панувала і в усіх будиночках довкола, бо Санта-Дракон зміг створити справжню казку. Він змусив і дітей, і дорослих повірити в дива, він зробив для усіх справжнє свято та показав, як мало треба людям для щастя.

Дружба Зірочки і Дракона не закінчилася взимку. Навесні, на місці, де стояла велика ялинка, вони посадили маленьку ялинку, щоб не рубати щороку зелену красуню, а виростити її тут.

Усі діти містечка піклувалися про деревце. Вчасно поливали та не дозволяли шибеникам ламати гілочки. Усі помічали, як швидко вона росла і були впевнені, що до Нового року у них буде знову гарна ялиночка, хоч ще не така велика, але з частинкою тепла і душі від кожного з них.

Діти бавилися з Драконом, а похмурий раніше замок, де він жив, став тепер найулюбленішим місцем. Тут завжди звучав сміх, діти раділи та пустували. Тепер знали усі, що Санта-Дракон не просто чарівник, він – найкращий друг.

Вірте в дива! І нехай вони з вами трапляються частіше!!!

Обіймаю усіх))) Гарних свят!