2. Мотозбори.

Після робочого дня я заїхала додому, прийняла душ і швидко перекусила. Одягла відповідний одяг для сьогоднішніх, давно спланованих, мотозборів. Їзда на мотоциклі завжди відволікала від різних думок і наповнювала мене гарною енергією.

Я спустилася на паркінг, де стояв мій мотоцикл. Завела мотоцикл і рушила на наші збори мотоциклістів. Їхала я недовго. Час промайнув непомітно швидко. Зазвичай ми збиралися десь за містом або на його околицях, щоб по-справжньому відчути цей дух свободи.

У нашій байкерській спільноті було достатньо учасників, як чоловіків, так і жінок, віком приблизно від 25 до 35 років. Очолював наш мотоклуб "Павук", тобто Ден.

"Павук" — це кличка. У нас так заведено: кожен має свою кличку. Чому в нього така кличка? Ден не лише лідер, а й хакер-стратег. Він завжди має свій план, задум і схему, наче павук, що плете свою мережу. До речі, скажу вам по секрету: зараз він розробляє свою вірусну програму під назвою "Павутина".

А мене Ден прозвав "Білочка". Можливо, я схожа йому на цю тваринку, або, що більш імовірно, це через мою активність. Офіційних чи будь-яких серйозних стосунків у нас із ним немає. Ми просто друзі, але для нашого клубу вдаємо, що зустрічаємося. Це для того, щоб інші не мали на нас своїх планів.

Є “Ліса”, стерво ще те, або ж вона принаймні намагається ним бути. Її відверто бісить, що ми з Деном "разом". Вона має до нього почуття. Та вона ж не знає, що наші стосунки — це лише гра, як для всіх так і для неї також. Легкий флірт і гра, ну і для правдоподібності — поцілунки. Її кличка "Лиса" — це більше скорочення від імені Аліса. У нас тут не зоопарк, як могло здатися на перший погляд.

Клички інших учасників нашого клубу: Геймер, Бро, Фурія, Поет, Відьма, Вишня, Кіт, Темна, Вінтаж.

Коли я приїхала, всі одинадцять любителів пригод уже були на місці. Першим до мене заговорив Ден.

— Привіт, Мала, ми вже тебе зачекалися, — з радістю на обличчі промовив він.

— Привіт, Павук! Привіт, Бандо! Я, як завжди, вчасно. Я теж рада тебе бачити, — посміхнулася я йому.

Ден підійшов, обійняв і поцілував мене. Я підіграла йому. А потім помітила, як Лісу аж перекосило від заздрощів, але мене це не хвилювало.

Закінчивши з нашими ніжностями, Павук оголосив, чому нас сьогодні зібрав.

— Я вас сьогодні зібрав, щоб повідомити: це останні наші збори в цьому році. А в наступному році будемо бачитись менше. Маю важливий проєкт. У мене все. Пропоную поганяти, — коротко закінчив свій діалог Павук.

У цю мить у розмову втрутилася Ліса.

— У мене є ідея краща! Пропоную парні перегони. Переможений виконує бажання переможця, — з викликом сказала вона.

Я одразу зрозуміла, що це адресовано мені. І я відповіла їй:

— Я приймаю твій виклик, Лісо, — впевнено та рішуче.

Правила ми знали, бо часто влаштовували такі перегони. Ми переглянулися і рушили на лінію, де завжди стартуємо. Ми сиділи на наших мотоциклах, мотори були заведені. Очікували сигналу старту від Бро.

Коли він подав сигнал, ми рушили. Спочатку я лідирувала, але за декілька метрів до фінішу вона грубо підрізала мене. Хоча я й утримала кермо, Ліса вирвалася вперед і перемогла. Отже, я їй винна бажання. Це трохи засмутило мене, але я не втрачала оптимізму і фінішувала.

Павук почав сварити Лісу, наголошуючи, що він за чесні перегони без шкоди іншим. Я втрутилася в їхню перепалку і звернулася до Ліси:

— Ну що, я готова виконати твоє бажання. Але знаєш, я краще покажу тобі, як я виконую бажання тих, хто мене підрізає.

Вона не встигла нічого відповісти. Я підійшла до неї і поцілувала її в губи. Ліса була шокована та в певній мірі розгублена.Тоді я сказала:

— Ось чому він вибрав мене. Спонтанність солодша за жовч на твоїх губах.

Ліса не знала, що робити. Вона ледве стримувала сльози, і все, що змогла відповісти, було:

— Та ну вас. До біса, — засмучена і трохи зла, Ліса.

Вона показала нам фак, пішла до свого мотоцикла і поїхала геть. Та ми не звернули на це уваги.

— Як ти, Білочка? Ти ціла? — стурбовано запитав Ден.

— Ціла, Павук. Усе добре, — відповіла я, усміхаючись. — Просто мусила її вгамувати.

— Ти сьогодні себе перевершила, — Ден усміхнувся у відповідь і похитав головою. — Ходімо поганяємо ще трохи?

— Звісно!

Після цього ми ще певний час ганяли на мотоциклах. Я попрощалася з усіма учасниками банди, а потім і з Павуком — поцілувала та обійняла його. Після цього поїхала додому.