Важкі двері приймальні різко відчинилися, і на порозі з'явився містер Бредфорд. Гучний звук старої фурнітури спрацював як холодний душ, жорстко розбиваючи ту щільну ізоляцію, в якій ми опинилися.
– Скоро побачимося, Олександро, – Брайан миттєво розірвав контакт і неквапливо рушив у бік виходу, навіть не озирнувшись.
Директор пройшов повз, абсолютно не підозрюючи, що його раптова поява щойно врятувала мене від остаточної капітуляції перед власною слабкістю.
Тодішні події вросли в мою біографію намертво.
Я жорстко перекрила будь-яку довіру до чоловіків, і після Брайана мене цікавили лише безпечні, прораховані зв'язки, бо були потрібні абсолютні гарантії того, що я більше ніколи не втрачу контроль над власною головою.
Чи було це справжнім коханням? Я досі не знаю. Можливо, це була просто жорстка підліткова одержимість. Але ця історія беззаперечно відкалібрувала мене, відрізала все зайве, залишивши тільки цинізм та інстинкт самозбереження. Завдяки їй я вибудувала навколо себе ідеально комфортний вакуум, із якого не мала жодного бажання виходити навіть через багато років.