Розділ 34 Денис

Я прокинувся з першим промінням сонця, що проникало крізь фіранки нашої спальні. ЛАни поріч не було. Я потягнувся і, відкинувши ковдру, вийшов на балкон. Перед мною відкривалася мальовнича картина: безкрайні поля, де паслися корови, і густий ліс, що оточував село. Я любив ці ранки, коли все ще тихо і спокійно, коли я міг насолодитися красою природи і спланувати день.

Сьогодні був особливий день. Після того як я вирішив, що настав час зробити рішучий крок у своєму житті здається всі діні стали особливими.

 Лана була не тільки чудовою нянькою, але й справжньою опорою для мене в усіх справах. Вона принесла в моє життя стільки тепла і радості, що я більше не міг уявити своє майбутнє без неї.

Після сніданку я пішов до стайні, де на  мене вже чекала Лана. Вона тримала Марка на руках, і той весело посміхався, граючись з її волоссям. Я підійшов до них і ніжно поцілував Лану в щоку.

- Доброго ранку, люба, — сказав я, дивлячись їй в очі. — Як наш малюк сьогодні?

- Доброго ранку, Денисе, — відповіла Лана з посмішкою. —  Марк прокинувся рано і був дуже веселий. Ми вже прогулялися навколо ферми і побачили, як ростуть наші квіти.

Я любив спостерігати, як Лана взаємодіє з Марком. Вона була такою дбайливою і лагідною, що моє серце наповнювалося теплом. Я знав, що Лана стане чудовою матір'ю для Марка і прекрасною дружиною для мене. Це було все, про що я міг мріяти. 

Після роботи на фермі я запросив Лану на прогулянку до озера. Ми йшли через поле, насолоджуючись теплим літнім повітрям і співом птахів. Біля озера стояла лавочка, де так зручно сидіти разом, милуючись заходом сонця. Я сів на лавку і взяв Лану за руку. У нас з нею було не так багато романтики. І тепер хотілось це все надолужити. 

Ми сиділи разом, насолоджуючись щастям і мріючи про майбутнє, коли раптом з'явилася машина, яка під'їхала до їхнього дому. Ми повернулися і побачили жінку, яка виходила з автомобіля. 

Я наче повернувся в минуле. Тому, що думав вже ніколи не побачу її. Лана здається впіймала мою напругу, адже моя рука мимо волі стиснула її пальці до болю. 

- Хто це? - запитала дівчина переводячи погляд з гості на мене. 

- Крістіна, - відпові я. Крітсіна, моя колишня дівчина.

Я завжди мав добрий характер. З одного боку саме він подарував мені омріяну родину. А з іншого... Мій життєвий шлях не був легким, але я завжди вірив у краще майбутнє. Після закінчення університету, де я вивчав сільське господарство, я вирішив повернутися до рідного села і взяти на себе управління фермою, яку залишив мені батько. Ферма була невеликою, але з великим потенціалом, і я прагнув зробити її успішною.

Кілька років тому, коли я був ще молодим і амбітним фермером, я зустрів Крістіну. Вони познайомилися на міському фестивалі, де Крістіна працювала в одній із організацій. Вона була красивою, впевненою в собі і мала великий успіх у соціальному житті. Її чарівність і енергія швидко привернули мою увагу, і ми почали зустрічатися.

Крістіна була жінкою з великими амбіціями. Вона мріяла про кар'єру в місті і не могла зрозуміти, чому я хочу залишитися в селі і займатися фермерством. Для неї це здавалося занадто обмеженим і провінційним. Вона намагалася переконати мене переїхати до міста, де ми могли б мати більш "гламурне" життя, але я був непохитним у своєму рішенні залишитися на фермі.

Суперечності між нашими бажаннями і мріями поступово призвели до напруження у стосунках. Я любив Крістіну в певній мірі, але не міг пожертвувати своєю мрією заради її амбіцій. Не кажучи вже про те, що одружуватись взагалі не входило в мої плани. Крістіна, в свою чергу, відчувала, що її мрії і прагнення не мають підтримки з мого боку. Зрештою, ми вирішили розлучитися, розуміючи, що наші життєві шляхи розходяться.

Крістіна поїхала до міста, де почала будувати свою кар'єру, а я залишився на фермі. Я відчував біль від втрати, але продовжував працювати, вкладаючи всю свою енергію і любов у розвиток господарства. Ферма стала мені віддушиною і джерелом натхнення.

Крістіна виглядала виснаженою і розгубленою. Вона підняла очі на мене і Лану, і її погляд був сповнений відчаю.

- Денисе, мені потрібна твоя допомога, — сказала вона, підходячи ближче. — Я втратила роботу і житло. Мені ніде йти. Можна я залишуся у тебе на деякий час?

Я не міг залишити Крістіну в такій ситуації. Я знав, що Лана буде проти, але не міг відмовити у допомозі людині, яка колись була мені близька. Зрештою ми розлучились з Кріс без зайвих образ. Тому маленька послуга з мого боку навряд чи зможе зруйнувати наші стосунки з Ланою. 

- Звичайно, Крістіно, ти можеш залишитися, — відповів я. —  Ми знайдемо для тебе кімнату в будинку. Правда, кохана? - звернувся до Лани. Я знав, що моя золотоволоса фея має таке саме добре серце як і я. 

Але з іншого боку сподівався, що надовго Кріс не затримається. Потрібно якомога швидше допомогти їй. 

Ми повернулись в будинок. Романтична мить була зруйнована. Лана побігла до Марка а я запросив Кріс до себе в кабінет. 

- Не знала, що ти одружений, - почала дівчина. - Я б напевно не приїхала.

- Та наче весь район вже обізнаний про мій новий статус, - я посміхнувся. 

- Я була в Києві, і за сільськими новинами не стежила, - в тоні Кріс промайнув колишній пафос. Напевно вона все так само прагнула до багатого столичного життя. 

- То що  у тебе сталось? - запитав я. 

Втомлена і виснажена, Крістіна розповіла про свої невдачі в місті. Вона втратила роботу і житло, і тепер їй не було куди йти.

- Мій хлопець набрав кредитів і втік, мені всюди шукають колектори, - пояснила вона насамкінець. - Потрібно хоча б пару тижнів передихнути, Дене. 

- Авжеж ти можеш пожити у нас, - погодився я. - Я навіть роботу можу тобі запропонувати? 

- Коров доїти? - її фарбовані брови здійнялись вгору. - Ні, дякую. Я пошукаю роботу в місті. Я не готова до таких кардинальних змін, вибач.