Самотній татусь шукає няню

Розділ 25 Лана

Дивно, як мало їй треба, щоб так багато відчути. Як, здавалося б, незначний дотик чоловічої руки розбурхує щось усередині мене, щось, що дрімало досі, незвідане, незнайоме, але таке солодке й томне. І справа тут не просто в чоловікові, а саме в цьому чоловікові, моєму чоловікові, людині з моїх снів, з моєї мрії. У чоловікові, який зізнався, що ревнує мене, який подарував мені більше, ніж я будь-коли могла хотіти, який піклувався про мене так, як я ніколи ні від кого не чекала. Я, безперечно, кохала його і не боялася зізнатися в цьому, принаймні самій собі. Я потребувала його зараз, і не важливо, що майбутнє готує нам. Я хотіла зберегти у своїй пам'яті цю мить на все життя. Мені потрібен був саме цей чоловік і ніхто інший.

Денис пристрасно притиснув мене до себе, і я відчула його міцне, пружне й таке чуттєве тіло кожною клітинкою своєї плоті. Ден ніжно провів кінчиками пальців по моїй спині вниз, до вигину талії, і мене пронизала блискавка пристрасті, я притиснулася до чоловіка сильніше, а він міцніше стиснув свої обійми. Наші губи знайшли одне одного, з'єднавшись у довгому поцілунку. Ми жадібно припали до джерела кохання і пили його, пили, не в силах зупинитися. Відірвавшись нарешті від губ коханої, Денис почав ніжно цілувати мою шию, плечі, груди, а я, вигинаючись від його пестощів, шепотіла щось ніжне в напівтемряві кімнати.

Який ніжний і уважний він був до мене, мій чоловік. Мій чоловік! Це слово міцно засіло в моїй голові. Я була законною дружиною людини, чиї пальці та язик продовжували пестити моє тіло. Усі ці місяці, які я чинила опір любові й пристрасті, акумулювалися в мені, вирвавшись на волю в єдиному потоці лави емоцій. Звісно, Денис має рацію - треба насолоджуватися, поки є можливість, треба любити одне одного і бути вдячними одне одному за ті почуття, що ми пробудили в собі.

- Денисе, - прошепотіла я, коли його гарячі губи дісталися вже до її живота, - я ніколи раніше не... - я не наважилася продовжити, але йому це було й не потрібно.

- Я знаю, Лано. Не бійся, кохана, я не зроблю тобі боляче, я ніколи не зроблю тобі боляче.

Денис підняв мене на руки і дуже дбайливо переніс на ліжко, опустивши на шовкові простирадла. Він ліг поруч зі мною, нависнувши над мною, дивлячись в очі.

- Ти особлива, пані Підбуртна.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше