Наступного ранку Аніка повернулася до навчання. Це було так незвично,- встати зранку, вдягнути свою форму і прийти в клас під гул інших студенток. І разом з тим так болюче звично, як колись. Бути в цій добре освітленій ясним ранком залі, в якій нічого не чули й не знали про інтернет чи телефони, забудовані цементом місця, електрику, роботу в кафе з піцою та соками, Сару та Джея, місіс Маргарет... І взагалі навіть не здогадувалися як саме минув місяць для Аніки.
Плітки точно будуть. Аніка очікувала такої реакції,- все таки її не було більше місяця і біля її зникнення виникло чимало думок щодо того де ж усе таки дівчина.
Вчора Валента ще довго не хотіла покидати кімнату Аніки, чекаючи подальшої історії щодо того, з ким билася Аніка і чому виглядає настільки жахливо, а потім коротко розповіла які плітки панують навколо зникнення Аніки, але там не було надто цікавих ідей.
Та сьогодні дівчина була повна сил, у своїй формі, а її волосся було темне, майже чорне, свіжо пофарбоване й блискуче. Тому коли Аніка набрала побільше повітря в груди і відкривши двері, ступила в клас, на неї звернули погляди усі студентки в класі і гул вигуків заповнив красиву залу :
- Невже Аніка повернулася ? - кинула одразу Лана Кронекер. Вона була найбільш безжальною особою в класі і до Аніки мала свою, досить показну антипатію. Щоправда, антипатія ця стосувалася радше оцінок, ніж характеру.
- Це що, справді вона ?- перепитала її непутяща подруга, Олеандра Косм. Аніка рідко звертала увагу на цю дівчину і, певне, ніколи з нею не говорила за три роки перебування в Метеролісі.
- Привіт, Аніко, куди ти зникла ? Ми хвилювалися !- виголосила Фландрія Молл, дівчина з авторитетом, не меншим ніж в Лани Кронекер.
- Зізнайся, ти просто втекла зі школи до свого хлопця ? - їдко запитала Заріна Соул, дівчина, з якою Аніка старалася не мати жодної справи.
- Чула, тебе відправили на якесь завдання, але перед тим шукали всім вчительським складом, не сходиться щось,- проговорила Лана Кронекер. Проте тепер Аніку не хвилювали її слова та можлива спроба викриття. За той місяць вона пережила таке, що якісь плітки студенток не становили великої загрози для її его.
Може, це лише питання часу коли інші студентки дізнаються правду про неї. Проте, хоч брехня була серйозна і принесла Аніці всі ці пригоди, дівчина таки отримала дивовижний, для свого походження шанс, закінчити Метероліс. І такі особи як Лана Кронекер точно не мали її засмучувати.
- Краще б ти вчилася настільки добре наскільки збираєш плітки,- посунулася на неї Валента і Аніка здивовано витріщилася на подругу.
- О, тут відбулося возз'єднання подруг. Як же це мило. Цікаво, яку брехнею Аніка посіяла в голові цього разу. А знаєш, ходить багато чуток навколо її походження. Що вчитель Наоло викрив щось дуже погане і що Аніка чудом запобігла виключення зі школи,- Лана точно була задоволена собою.
Інші дівчата не знали як реагувати на це повернення Аніки до кінця, проте їхня реакція не була поганою.
- Якщо запитати служників твоєї матері про твоє походження то також можна буде дізнатися багато цікавого,- відрізала Валента під тихе посміювання інших студенток. Що ж цього разу відкопала подруга ? По шкірі Аніки пробігли мурашки від страху, зацікавленості та здивування.
- Та як ти смієш ображати моє походження !- вибухнула Лана Кронекер, її ідеально біле обличчя почервоніло, а сама вона була готова почати протистояння ледь не на кулаках,- Я добре знаю, що вчора пізно ввечері чимало вчителів зібралися в директорському кабінеті і довго звідти не виходили.
- Тоді директорку буде корисно почути, що тут вчиться така здібна студентка, що так гарно збирає інформацію,- прощебетала загрозливо Валента.
Лана пирхнула і відвернулася від подруг, пішовши на своє місце.
- Ти не посмієш доносити на мене,- просичала вона і Валента широко посміхнулася :
- А хто мене зупинить ?- запитала вона.
Валента ніби зняла шкіру ягняти і показала характер вовка, не менше. Аніка витріщалася на подругу, не в силах сховати здивування. Не тільки вона мала свої таємниці, ой, не тільки вона. Та чи варто вимагати від Валенти розкритття, так би мовити, усіх карт, якщо Аніка стільки часу їй брехала ? Дівчина точно не знала.
- Взагалі, я думала, що ти вже не повернешся,- тихо проговорила Ілліана Вей, проте всі почули її слова. Вона рідко казала вою думку чи встрягала у розмови. Аніка та Валента переглянулися між собою, а потім Аніка щиро посміхнулася Ілліані.
- Часом в мене також були думки, що я не зможу повернутися,- сказала чесно Аніка і легкий рум'янець вкрив її щоки.
- Ти ніби засмагла, в ще в тебе такий блиск в очах, ніби ти справді пережила цілу пригоду,- захоплено проговорила Ілліана.
- Твій перетворювальний камінь став іншого кольору ? - запитала мирно Заріна Соул, пильно придивляючись до шиї Аніки.
Аніка глянула на свою шию де красувався камінь, який ще зовсім недавно належав Алрет Балмел, а тепер сидів на її шиї неначе рідний. Трошки важкий за її попередній, цей камінь набагато легше пропускав її магію. І так легко став не менш приємним за попередній, що зараз Аніці важко вірилося в те, що він колись належав не їй.
- Довелося змінити інструмент,- пробурмотіла Аніка.
#2212 в Фентезі
#345 в Темне фентезі
#5764 в Любовні романи
#1372 в Любовне фентезі
Відредаговано: 11.11.2026