Розділ 12. Сімейна динаміка та аб'юз: що ви засвоїли в дитинстві?

 Наше сприйняття любові, стосунків та конфліктів формується в дитинстві. Сім'я є першою "школою", де ми засвоюємо моделі поведінки, які несемо з собою у доросле життя. Для багатьох постраждалих від аб'юзу, ця "школа" дала уроки, які, на жаль, зробили їх ідеальною мішенню для кривдника. Розуміння цих уроків — це не виправдання аб'юзера чи звинувачення батьків, а ключовий крок до усвідомлення власної вразливості та її подолання.

1. Нездорові моделі стосунків як норма
Якщо ви виросли в сім'ї, де панував аб'юз (фізичний, вербальний чи емоційний), ви можете несвідомо сприймати такі стосунки як нормальні.
 Коли ви були дитиною, ви бачили, як ваш батько критикує матір, або навпаки. Ви могли бачити, як члени сім'ї знецінюють почуття один одного. У вас не було іншої моделі "норми". Коли ви вступаєте в дорослі стосунки, ви можете не розпізнавати нездорові патерни, тому що вони здаються вам знайомими. Наприклад, ви можете сприймати газлайтинг як "просто сильні емоції" або контроль як "турботу".

2. Роль "рятівника" у сім'ї
Багато постраждалих від аб'юзу виконували роль "рятівника" у власній сім'ї ще в дитинстві.
 Ви могли бути дитиною, яка намагалася "примирити" батьків, взяти на себе їхні емоційні проблеми або бути "дорослим" для них. Коли ви дорослішаєте, цей патерн поведінки стає частиною вашої особистості. Ви шукаєте людей, яких потрібно "рятувати", і аб'юзер, який по черзі демонструє свою "радість" і "страждання", є ідеальною мішенню для ваших рятівних інстинктів. Ви вважаєте, що ваша любов і підтримка можуть його зцілити.

3. Придушення власних потреб і почуттів
У дисфункціональних сім'ях потреби дитини часто ігноруються або ставляться на останнє місце.
 Якщо ваші батьки були емоційно недоступними, ви могли навчитися приховувати свої почуття. Ви зрозуміли, що ваші потреби не важливі, а вираз емоцій може призвести до покарання. У дорослому віці ви вступаєте в стосунки з аб'юзером і автоматично відмовляєтеся від власних потреб на користь його потреб. Ви не вмієте відстоювати свої кордони, оскільки вас ніколи не вчили, що вони мають право на існування.

4. Низька самооцінка та почуття провини
Дитинство, наповнене критикою, ігноруванням або насильством, закладає міцний фундамент низької самооцінки.
 Аб'юзер розпізнає цю "рану" та використовує її. Ви внутрішньо переконані, що "недостатньо хороші", і тому сприймаєте його критику як об'єктивну правду. Газлайтинг працює, тому що ви вже звикли не довіряти собі. Почуття провини, яке ви, можливо, несли за проблеми батьків, тепер переноситься на стосунки. Ви вірите, що винні в його гніві та насильстві, і тому намагаєтеся це "заслужити".

Історія Ірини
 Ірина завжди пам'ятала, як у дитинстві намагалася розвеселити батька, коли він був у гніві, вірячи, що якщо вона буде "ідеальною" дитиною, він не буде кричати на маму. У дорослому житті вона зустріла Влада, який був емоційно нестабільним. Коли він був у депресії, Ірина відкладала свої справи, щоб його підтримати, так само як вона робила для свого батька. Коли він кричав, вона шукала причину в собі, думаючи, що вона "зробила щось не так", і це знову відродило в ній дитяче почуття провини. Вона вірила, що якщо просто любитиме його сильніше, він зміниться.

Питання для саморефлексії:
 Які моделі поведінки я бачила в стосунках моїх батьків?
 Чи доводилося мені "бути дорослою" у своїй сім'ї, допомагаючи батькам вирішувати проблеми?
 Чи відчувала я в дитинстві, що мої почуття ігнорують?

Розуміння цих патернів — це не вирок, а ключ. Він дає вам можливість усвідомлено вибирати, які "уроки" ви залишите в минулому, а які моделі поведінки створите для себе самі.