Розділ 3. Психологічний портрет аб'юзера. Зазирнути у свідомість

 Розуміння психології аб'юзера — це не виправдання його поведінки, а необхідний інструмент для самозахисту. Це дозволяє усвідомити, що жорстокість є не випадковістю, а системною, глибоко вкоріненою рисою, яка формує усю його особистість. Розгляньмо цей портрет на прикладі персонажа на ім'я Владислав, щоб побачити, як ці психологічні механізми працюють на практиці.

1. Патологічна потреба в контролі
Це фундаментальна риса, що лежить в основі аб'юзивної поведінки. Владислав прагне контролювати не тільки ваші дії, але й ваші думки, почуття та контакти. Для нього світ ділиться на "його" та "не його", і він не терпить, коли щось виходить за межі його впливу.
 – Розширений розбір: Потреба в тотальному контролі виникає з глибокого страху втратити владу. Усередині Владислав відчуває себе дуже вразливим і невпевненим, і зовнішній контроль над вами дає йому ілюзію сили та стабільності. Він може стежити за вами в соціальних мережах, вимагати паролі, дзвонити кожні пів години, щоб перевірити, де ви і з ким. Будь-який ваш крок до незалежності — нова робота, хобі, спілкування з подругами — сприймається як загроза його владі, і він посилює контроль, щоб "повернути все на свої місця". Це не турбота, а інструмент, що позбавляє вас свободи і почуття власної автономії.

2. Механізм "розщеплення" (Splitting)
Це один із ключових захисних механізмів психіки аб'юзера. Він не здатен сприймати світ і людей у всій їхній складності. Він бачить лише дві крайності: "все добре" або "все погано".
 – На початку стосунків Владислав ідеалізує вас, бачить у вас "ідеальну жінку", яка може вирішити всі його проблеми. Це фаза "ідеалізації". Але щойно ви робите щось, що суперечить його бажанням (висловлюєте власну думку, не виправдовуєте його очікувань), він "розщеплює" ваш образ у своїй свідомості. Ви миттєво перетворюєтеся на "злу", "погану" людину, яка зрадила його довіру. Саме тому його поведінка здається такою непередбачуваною. Цей механізм пояснює, чому він може бути "найкращим чоловіком у світі" в один момент, а в наступний — вашим найлютішим ворогом.

3. Брак емпатії
Емпатія — це здатність відчувати і розуміти емоції іншої людини. У Владислава ця здатність значно знижена. Він може мати "когнітивну емпатію" (тобто, він може розумом зрозуміти, що ви відчуваєте), але йому повністю бракує "афективної емпатії" (здатності відчувати ваш біль як свій).
 – Ваші сльози або біль для нього — це не привід для співчуття, а лише ознака того, що ви "занадто чутлива" або "намагаєтеся маніпулювати". Після сварки, коли ви плачете, він може сказати: "Перестань, ти мені псуєш настрій". Його мета — не заспокоїти вас, а змусити припинити "незручну" для нього поведінку. Навіть коли він вибачається і здається, що кається, його жаль є лише "поверхневим" (performative remorse). Він жалкує не про те, що завдав вам болю, а про те, що його дії призвели до конфлікту, який змушує його почуватися некомфортно.

4. Нарцисизм і почуття винятковості
За роздутим почуттям власної важливості у Владислава ховається глибока травма. Він відчуває, що його "Я" має бути "великим", щоб бути цінним. Він щиро вірить, що він кращий за всіх і заслуговує на особливе ставлення.
 – Нарцисизм Владислава потребує постійного "нарцисичного підживлення" (narcissistic supply) — захоплення, уваги та покірності з вашого боку. Будь-яка критика, незгода або навіть ваш успіх, який не стосується його, сприймається як "нарцисичне поранення" (narcissistic wound). У відповідь на це він може вибухнути "нарцисичним гнівом" (narcissistic rage) — непропорційною, руйнівною агресією, яка слугує для того, щоб покарати вас за те, що ви "не надали" йому бажаного.

5. Патологічна брехня та обман
Владислав може брехати не лише для маніпуляції, але й для того, щоб підтримати свій ідеалізований образ самого себе. Його брехня настільки глибока, що він може сам у неї вірити.
 – Він може повністю заперечувати те, що сталося: "Я ніколи такого не казав. Ти все придумала". Це є частиною газлайтингу. Він не просто намагається вас обдурити, він намагається змусити вас сумніватися у власній пам'яті та адекватності. Його брехня — це захисний механізм. Якщо він визнає свою провину, його ідеальний образ "Я" зруйнується, а він не може цього дозволити.

6. Відсутність особистої відповідальності
Владислав ніколи не бачить себе причиною проблем. Він постійно перекладає провину на інших, особливо на вас.
 – У його свідомості ви завжди винні в його поганому настрої. "Ти змусила мене злитися", "Якби ти поводилася інакше, я б не кричав". Це механізм зовнішньої локалізації контролю (External Locus of Control), коли людина вірить, що її життя контролюють зовнішні обставини, а не її власні дії. Це знімає з нього відповідальність і дозволяє продовжувати аб'юз без почуття провини.

 Усі ці риси у Владислава тісно переплетені. Його поведінка — це не випадковість, а результат глибоко вкоріненої структури особистості. Він діє так не тому, що він "погана людина", а тому, що він не може інакше. Його свідомість працює за цими правилами, і він не має інструментів, щоб це змінити. Це розуміння допомагає зняти з вас тягар провини і відповідальності за його вчинки, оскільки це не ваші дії спричинили аб'юз. 

Це його патологія. І єдиний шлях до безпеки — це зосередитися на власному порятунку, а не на його зміні.