Останній протокол

Наступ української армії був стрімкий. Пару годин , з моменту доповіді Шураві і фіксації події прибувшими військовий, знадобилося ООН , аби дати відмашку. Росіяни підняли вой, занадто дивна подія. Але їх вже ніхто не слухав. Проте і Засліновцям на це було байдуже. Вони були зайняті новим завданням. 

-Бистрей. Бистрей.- підганяв офіцер прибувших солдат.

 Головна база росіян була переповнена новоприбулими. В цій обстановці Шураві , разом зі своїми бійцями , вдалося проникнути на базу. 

 Суцільна паніка і сум'яття, сприяли тому , щоб загін пройшов до основної споруди. На щастя всі бази в Зоні Відчуження будувалися по стандартному планові. Тому орієнтуватися там було просто. 

 Засліновці пройшли до штабу, де була справжня біганина. Перелякані офіцери, бігали з теками паперів. Паніка досягла таких масштабів , що на зайшовши диверсантів, ніхто і ваги не звернув. 

 Автоматна черга в повітря. Перелякані офіцери стрепенулися , та й того. Фактично без опору було взято приміщення штабу. Проте головне було інше…

Вартові ішли по маршруту. До певного часу все було як зазвичай. 

-Ти це бачиш?- запитав в командира молодий солдат. 

-Та да.

 Ріка Прип'ять, мертва річка , по ній вже давно ніхто не плаває. І тут , якісь люди , спускали човна в річку.

-Ану стояти?- прокричав старший патруля , роблячи попереджувальний постріл .

 Йому в відповідь , полетіла черга. Патрульні залягли. Постріл з підствольного гранатомета, розніс човен. 

-Да Шураві - сказав полковник Дашенко, сидячі за монітором головного комп'ютера захопленої бази- Ти гарно попрацював. 

-Рад старатися - буркнув командир Заслін, затягуючись цигаркою. 

 Відкрив пляшку енергетика. Цей звук змусив відірватися полковника від екрана.

-Ти ж не любиш ці “ новомодні приблуди”.

-Так - витираючи рота , після того як осушив пляшку , погодився Шураві. - Але діло своє, вони знають. А я відчуваю, поспати знову накрилися. 

-Ти правий. - полковник запалив цигарку - В їх базах був знайдений так званий “ Останній протокол”. Якщо коротко - як виявилося росіяни знайшли прохід до саркофагу АЕС. Вони наносили туди вибухівки, і можуть реально підірвати. 

 Шураві подавився димом. 

-Як ви це допустили?

-Не дави на мозоль. З мене за це спитають. Твоя ж задача - відправитися в центр Зони, і знешкодити вибухівку. Полковник протягнув лист паперу - Треба діяти швидко. Диверсанти відійшли, і де вони зараз , біс їх знає. Ми вирішили піти методом росіян. Проникнути до реактора човном. - полковник протягнув карту. 

-Я в цьому нічого не розумію.

-Спеціаліст вже на місці. 

-Що це? 

-Рапорт.- полковник Дашенко, запалив чергову цигарку - Суть наступна. На річці Прип'яті було виявлено судно…

 Очі Шураві полізли на лоб. 

-Сам був шокований - чесно зізнався куратор - Тим не менше, спробували вийти на зв'язок. Отримали пару черг, рознесли з підствольника човен. Група “плавців” відступила 

Спеціалістом виявився чоловік років шести десяти. Невеликий, але міцним. Поряд з ним вже стояв човен. Не витрачаючи часу на розмови , група завантажилась на човен. 

-Хто ти такий? - Шураві запитав у човняра.

-А це має значення? 

-Так. Я хочу знати з ким маю справу. 

-Ваші “спеціалістом “ прозвали. А так я Гном. Збираю цацьки по берегу Прип'яті…

-І в центрі Зони.

-І там. Хабар виходить наваристий, багато рідкісних, за яких добре платять.

-А не шкода , таке рибне місце лишати. Міг би заритися десь в Зоні. Пересидів би…

-Ага. А далі що? З вами хоч поторгуватися можна …

 Брови від здивування в командира Заслін піднялися. 

-Не . Ну а ти що хотів. Не від гарного життя я в Зону поліз. І йти воювати , в мене резону немає. Але з вами хоча б можна домовитися , а ті питати не стануть. Така відповідь тебе влаштовує? 

-Ну , в принципі да. 

-Тоді харе триндіти. На воді багато своїх… от чорт.

 Штурвал був повернутий так різко , що солдати попадали .

-Ти що? 

-Скло по переду. 

-Що ? - не зрозумів Шураві.

-Очі розуйте!!! На воду уважно!!! 

 Засліновці вдивилися в поверхню. На перший погляд , річкова гладь була звичайною. Вітер ганяв хвилі…Хвилі. У них то і було справа. Занадто рівні. Занадто блискучу. 

-Це що , лід? 

-Якби ж то. Скло. Аномалії річкова. Вода збивається в комки , і застиваючи пливе по волнам. Склом прозвав , бо коли врізаєшся в нього , ця хрінь розбивається , і розлітається на друзки , впираючись у все що трапиться на шляху. Тому всі від бортів!!! 

 Не встигли вони відскочити , як в борт вдарили гострі уламки скла. Добрячі шматки скла , врізалися в борт , продірявлюючи дно. З якого полилася вода. Точніше каламутна жижа, скоріше походивши на мастило. 

 Втонути перспектива така собі. Втонути в неясній жижи , так і поготів. Тому бійці кинулися зчерпувати воду. 

-Не лізьте! - крикнув Гном.

  На очах у бійців , жижа запінилася , і наче смола впиталася в дно.

-Це що за хрінь!!!- прокричав Шураві. 

-Секрет фірми. - посміхнувся Гном. 

 Подальша путь пройшла відносно спокійно. Величезні соми , аномальні водовороти. Все це проходив Гном наче граючись. Шураві навіть дозволив собі заснути. 

-Вставай. - командира потрясли підлеглі. 

 Шураві прокинувся. Озирнувся. Човен підпливав до берега. Серце Зони , чорнобильська АЕС, зловісно виднілися в далені. 

 Бійці висадилися , пробираючись в дебрях. Прогнилі, перекошені дерева , які ще не оправилися від першої катастрофи , повільно гинули після другої. 

  Група просувалася до станції. Прилігши на землю Шураві роздивився в приціл. Російські диверсанти, на повну господарювали. 

-Караул виставили - сказав Гном. 

-Не просто виставили. А так що одні , пересідаються ,і в полі зору в інших.