Глава 3

-Анжелочко....вибач....- через сльози промовила жінка.

Я ніколи тобі не пробачу! -сказала я через сльози  і вибігла на подвір'я.

Хто та жінка, запитаєте ви? Ця жінка вбила мою маму, і після трьох судів її визнали невинною, через зв'язки її чоловіка. Я й навіть уявити собі не могла, що ця жінка є мамою Артема....

-Анжела, зачекай, що сталося?- запитав Артем, наздоганяючи мене.

-Відчипись від мене!Я не хочу з тобою говорити!

Коли я вийшла на дорогу, то Артем наздогнав мене, і...обійняв!Такого я точно не очікувала.

-Придурок, ти що собі дозволяєш?!

-Вибач, я думав, що це тобі допоможе...

-Мені допоможе тільки спокій!Зникни з мого життя, я не хочу тебе знати, ти самозакоханий дебіл!І мамка твоя така сама!Вона вбила мою найдорожчу людину!

-Я...не знав...

-Тепер будеш знати!

Додому я йшла на автоматі, настрою взагалі не було...не розумію, чого я накричала на Артема?!З одного боку, він не знав, що його мама вбивця...а з іншого...яке він право має без мого дозволу мене Ангелом називати, у машину заджати і обнімати?

....сьогодні я вирішила не йти до школи, погода погана, настрою немає....

-Анжелка, ти що, до школи не збираєшся йти?-Запитав у мене батько.

-Татусь, у мене дуже голова болить, настрою немає....можна я сьогодні не піду?

-Ну...добре, але тільки сьогодні.

Тато у мене добрий. Коли мами не стало, він почав більше уваги приділяти мені і сестрі, це нас дуже зблизило, і ми стали як справжні тато і донька. Він бізнесмен, відкрив свій бізнес...у грошах ми не жалуємося, зараз тато в місяць може заробити більше 80-ти тисяч. Саме тому всі дівки школи хочуть дружити зі мною, але я їх ігнорю, їм тільки гроші потрібні...

Коли всі роз'їхались, я вирішила встати і приготувати собі сніданок, заодно і суп на обід приготую. Я дістала яйця з холодильника, і вибила їх на сковорідку, за 1 звилину мій сніданок був готовим!Попоївши, я почала чистити картоплю, моркву, цибулю і все, що потрібно було для приготування супу. Коли все було майже готове, у двері подзвонили. Дивно, тільки 10 ранку, сестра у школі, батько на роботі у кінці місця, тобто, це точно не хтось з близьких. Поправивши свій одяг, і глянувши в дзеркало, я пішла відчиняти двері.

-Ти?

-Так, я. Нампотрібно поговорити....

-Я не збираюсь з вами говорити. Допобачення...

Та не встигла я й двері закрити, як жіночка сказала:

-Я твоя мама!

Ого, за три дні стільки подій....скащати, що я була в шоці, нічого не сказати...