Напередодні Різдва стаються магічні, загадкові речі, але чи очікувала героїня, що це станеться саме з нею?
Сидячи за робочим місцем і перебираючи купу документів, яка стопкою навалилась, дівчина голосно видихнула і поправила пасмо мідного волосся за вухо. День добігав кінця, і Жанна була рада пошвидше повернутись в теплу, затишну квартирку, яку знімала неподалік роботи. Дорогою додому, прогулюючись прикрашеними різнокольоровими вогниками вуличками, дівчина вдихала холодне повітря, яке щипало її щоки, і радісно всміхалась. Час напередодні Різдва був її найулюбленішим ще з дитинства, як і те, що тепер можна офіційно пити какао, не пояснюючи. По дорозі вона купила свій напій і попленталась до багатоповерхівки, яка вже виднілась.
Вже на кухні Жанна змогла сповна розслабитись, сівши за кухонний стіл, зроблений з деревини кольору горіха, і з вишуканими візерунками на ньому, споглядаючи у вікно зародження зими і насолоджуючись гарячим какао. За якусь мить дівчина почула дивні звуки, хоча в квартирі була точно сама.
Тіло дівчини затерпло від страху, завмерши з піднятою рукою, в якій була чашка, серце відбивало шалений ритм.
В ту ж мить перед нею повстав образ молодого хлопця — напівпрозорий і блідий на вигляд.
Очі дівчини розширились, і, поставивши чашку на стіл, вона закричала і гепнулась зі стільця на підлогу.
— Ти хто такий, що тобі від мене треба? — голосно заперетувала дівчина з переляком на обличчі.
Привид ошелешено поглянув на неї у відповідь і усвідомив, що його помітили, тож проказав надиво гарним голосом:
— Ти мене бачиш, справді? — з ентузіазмом запитав привид, він навіть підстрибував від радості.
— Звісно, я тебе бачу, чомусь... — спантеличено відказала дівчина і задумалась. — Я перепрацювала на роботі і тепер маю галюцинації, але я посплю і все пройде.
Вставши з підлоги, вона встряхнула себе і попрямувала до спальні.
Вже будучи в ліжку, дівчина закрила очі, зробила декілька глибоких вдихів і видихів та заплющила очі, аж раптом знову почувся голос:
— Вибач, але ти не можеш заснути не поговоривши, ти перша, хто мене бачить, — сказав привид і зробив акцент на другу частину.
Жанна різко відкрила очі від шоку, в темряві не було видно нікого. Перевернувшись на інший бік, закрила очі вдруге.
— Не ігноруй мене! Я знаю, ти чуєш, і ти маєш мені допомогти, — настирливо відказав привид. — Лише ти можеш це зробити, і тоді ти мене позбудешся.
Вдруге відкривши очі, роздратована Жанна різко підняла голову з подушки і сіла на ліжку.
— Ти обіцяєш, що тоді ти не будеш приходити до мене і діставати? — почала було запитувати дівчина, майже погоджуючись.
— Обіцяю, я не буду тебе діставати. Але тобі потрібно допомогти мені повернутись до життя, і на це є 23 дні, — невпевнено розказував привид, думаючи, що дівчина може відмовитись у будь-який момент.
— Добре, все, аби ця галюцинація у вигляді тебе зникла, то що треба робити? — Жанна дивилась кудись у темряву, бажаючи покінчити з неочікуваним гостем.