53. Олеся. Ми знову на одному боці

Хоч як я запевняла себе, що маю триматися з Яном спокійно і не видавати своїх почуттів до нього, я все ж не могла стримати хвилювання, коли його побачила. Зрозуміла, що скучила за ним, що мені не вистачає його усмішки, його голосу, його обіймів… Але він був якийсь похмурий і непривітно-колючий, такий же, як до того нашого відпочинку в горах… Тепер мені здавалося, що того всього й не було, не було того доброго і турботливого Яна, а я придумала цю різдвяну історію і сама повірила в неї…

Втім, не час було розкисати, я мала включатися в боротьбу, щоб допомогти своєму підзахисному. І тут, в один з напружених моментів обговорення справи, я почула, як запищав мій телефон. Він сповістив про нове повідомлення. Я взяла мобільний і поглянула на екран. Там було написано:

"Припини захист, здай позиції. Інакше… Хто зна, що станеться."

І до цього повідомлення було прикріплене фото моєї мами. Прямо в квартирі, невже вони сфоткали її з вікна кухні? Але ж це не перший поверх, вони для цього мали б бути в будівлі навпроти і стежити прямо за нею… І якщо змогли зробити фото, то і вистрілити, певно, звідти могли…

Добре,що якраз у цей час оголосили перерву, і я змогла вийти з зали. Вирішила подзвонити мамі і сказати, щоб вона нікуди не виходила з дому і не підходила до вікон. Що ще? Звернутися в поліцію? А раптом вони скажуть, що це якийсь дурний жарт? 

Я набрала номер мами, рука тремтіла так, що  не одразу потрапила на потрібний номер у списку контактів, і все ж додзвонилася до неї. 

 — Мамо, ти як, з тобою все гаразд? — схвильовано запитала я. 

— Зі мною? — здивувалась вона. — А що зі мною може бути не так?

 — У мене зараз небагато часу, я на засіданні, можеш поки що нікуди не виходити і нікого до квартири не впускати? І до вікон не підходити… А трохи згодом я тебе знову наберу…

— Боже, люба, що відбувається? — перепитала мама. 

 — Тут мені прийшло дивне повідомлення, скоріше за все це якісь хулігани, але все ж краще перестрахуватися… Як тільки закінчиться засідання, я повідомлю поліцію. А потім тобі передзвоню…

В цю мить я побачила, як з-за рога вийшов Ян. Він виглядав дуже стурбованим і дивився прямо на мене. Озирнувся навсебіч, потім взяв мене за руку і завів в перші-ліпші двері, це виявилась підсобка.

— Що трапилось? — запитав він, нависаючи наді мною. Тут було дуже мало місця і темно. 

 — Поглянь, — я простягнула йому телефон, відкривши те повідомлення. 

— Якого біса… — Ян одразу дістав мобільний і почав писати повідомлення. — Зараз охорона поїде туди і розбереться. Вони зрозуміють, звідки зроблено кадр. Скажи матері зайти в кімнату без вікон і чекати там. 

 — Я вже сказала, — я зітхнула. — Дякую за допомогу, а що за охорона? В тебе є знайомі в поліції?

— Еее… — він потер потилицю, виглядав так, ніби я застала його зненацька цим питанням. — Ні, це просто охорона. Щоб бути в безпеці. Різне буває, сама розумієш, яка в мене професія. 

 — Ага, розумію… Як ти думаєш, це щось серйозне? Чи просто люди, які хочуть посадити мого клієнта, вирішили мене налякати?

— Якщо це люди твого клієнта, а це схоже на це, то чому це не може бути серйозно? Краще перестрахуватись, — сказав Ян замислено. —  Але зараз вони тримають квартиру на мушці. Можливо,  є сенс нам знову відкласти справу. Щоб виграти трохи часу і за цей час їх вирахувати. 

 — Було б добре, якщо, звісно, суддя на це погодиться… — сказала я. — Треба придумати причину для перенесення…

— Якщо буде згода між звинуваченням і захистом, суд не зможе відмовити. А я якраз — звинувачення, ти — захист. Але я не можу подати запит на пряму, маєш подати ти, сказати, що прийшли нові докази, які ви чекали. І що вам треба час для перевірки, підготовки нової лінії захисту і виклику свідків. Тоді вони запитають мене, чи я погоджуюсь, я скажу, що так, я не проти. Ми виграємо трохи часу. 

 — Добре, я так і зроблю, — я відчула, що трохи заспокоююсь, все ж, я була не сама у цій складній ситуації, поряд був хтось, хто підтримав мене. — Яне, я тобі дуже вдячна… І не ображаюсь на тебе за те… — я замовкла на мить. — Коротше, все нормально. Треба якось жити далі...