Том 1: Дім милий дім.
Глава 1.
Мантел.
" Зачекайте ще трохи!"
Попросив хлопець з чорними волоссям і окулярами, ремонтуючи кібер-руку людини, яка в цей момент сиділа за креслом.
" Добре..."
" Все!"
Оголосив він після миттєвого напруження.
" Дуже дякую хлопче. О П'єро, ти знайшов собі гарного учня!"
" Це не я його знайшов, а він мене. І хвалити треба не мене, він сам всьому навчився."
Зайшов в кімнату П'єро Полендино.
" Да ти прав. Скажу це знову але від щирого серця, дякую тобі хлопче і подбай про нас."
" ... Добре зроблю все що зможу!"
" Ну тоді до побачення."
І старий клієнт вийшов з кімнати.
" На сьогодні все так що збирай речі, Пенні тебе проводить."
" Це значить що я їду!?"
" Так друже мій Айронвуд дав згоду."
І в цей же момент в кімнату влітає дуже радісна Пенні.
" ПРИВІТ! Мені так сумно що ти підеш звідси! Але я не хочу затримувати тебе, від пошуку себе! Привіт тату!"
" Привіт Пенні."
" Відпусти мене! Тиж такими темпами ти мене..."
" Ой пробач!"
І вона відпустила мене, і шкіра почала повертати здоровий колір.
" Та ладно, я звик. Просто будь більш м'якою."
" Незд!"
Почувши своє ім'я я повернувся до містера Полендина.
" Так?"
" Тиж закінчив Р.А.П.-тора?"
" Так але… потрібно провести пару тестувань. Я ще не знаю як поведе себе Р.А.П. в бою..."
" Літати можеш!!"
Спитала мене Пенні.
" Да... Мабуть. Але будь на підльоті!"
" Добру буду поруч."
" Містер Полендино все гаразд?"
Я замінив що містер Полендино виглядає якимось засмученим, тому вирішив спитати чи все гаразд.
" Да все гаразд. І скільки раз я тебе просив, називай мене просто П'єро, ми ж не чужі люди."
Трохи розтроївся П'єро, але він швидко усміхнувся.
" Ходіть вже, не варто змушувати чекати Айронвуда."
" Ну тоді ми вже ідемо, зараз тільки заберу Р.А.П.-тора!"
Я побіг до майстерні.
" Він все-таки геній. Айронвуд зробив правильно що відправив його до Академії Бікон."
" Я теж так вважаю тату, в нього було складне минуле і в Академії Атлас йому б було дуже складно."
Виходячи з майстерні я помітив що Пенні і П'єро щось говорили, і я вирішив їх не питати.
" Ну що Пенні! Хто швидше добереться до Академії Атлас той і виграв!"
" Я не програю!!"
Ми швидко вибігли на вулицю і полетіли.
" Боже, молодості."
***
" Яке небо гарне!"
Вирішив заговорити я поки летимо.
" Да! О, я дещо згадала!"
" Ну так розповідай!"
" Кажуть що зорі на небі це души померлих! А як ти думаєш?"
" В нашому світі багато померло людей і фавнів, але тоді б небо в ночі було також яскраве як і днем. Тому я думаю що зірки на небі це души добрих людей і фавнів, тому вони такі яскраві."
" Тоді що це поміж них?! Души поганих людей і фавнів?"
" Думай все не та просто. Все інше це не тільки души поганих людей і фавнів а ще і грім."
" Думаю ти прав, це пояснює чому чорного більше ніж білого."
" Всі ми багато про що міркуємо, але стоїть відділяти реальність від думок."
" Думки думками, а реальність остається все такою. І я перемогла."
І вона преземлилася швидше ніж я.
" Все-таки я ще погано літаю."
" Да тобі потрібно більше практикуватись Незд."
Сказала мені Вінтер.
" Привіт Вінтер!"
" Ми не дома так що буть більш уважним, і дякую Пенні що привила його сюди. Можеш іти."
" Так точно."
Вже не так весело відповіла Пенні. Я їй помахав на прощання, і я пішов разом з Вінтер до корабля.
***
Атласький корабель.
" А де сестра?"
Запитав я оглядаючись навколо.
" Вона зараз на завданні."
Коротко і ясно сказала Вінтер.
" Я як бачу Р.А.П. працює успішно?"
" Да Р.А.П. працює досить успішно, але я бачу що є куди мені іти."
Нервуючись відповів я.
" Це добре, як що тобі щось буде потрібно кажи."
" Добре але я не розумію чому б не зробити більшу команду вчених? Ми так змогли би зробити більше!"
" Незд ти дуже наївний. Ти винайшов не тільки нове джерело праху та двигун але і дуже грізну зброю. Представ щоб було б якщо воно потрапило до поганих рух."
Вінтер права, моя розробка дуже страшна, але і в той же час це також надія на краще життя.
" Добре."
" Я рада що ти це зрозумів."
Глава 2.
Вейл.
« Ось ми і на місці.»
Сказа мені Вінтер.
« Я щось не бачу Бікон?»
« Тут сьогодні в 13:00 прибуде транспорт що перевезе тебе до Бікона.»
« А, зрозумів потрібно злитись з оточенням. Так?»
« Молодець, і намагайся не виділятися.»
Закінчила вона, і миттєво полетіла залишивши мене на одинці.
« І куди мені іти з таки багажем?»
Подивися я на свою теліжку і рюкзак, та Р.А.П.-тора що лежав сумці.
Через деякий час. Транспортний корабель.
« Як же тут шумно!»
« Акуратніше хлопче!»
Мимо мене пробіг якийсь блондин в недороблених латах, його що нудить?
« Ох, мабуть цей вид не для всіх. Хе-хе.»
Сказала блондинка в шкіряній куртці та міні шортах. Та у неї якісь браслети мабуть є її зброєю.
« Коли сам літаєш краєвид біль гарний.»
І чого мне потягнуло?
« Коли сам літаєш? Ти вмієш літати?!»
Запитала мені дівчина яку я навіть не замітив з початку.
« А тобі яка різниця?»
Вирішив я вже іти але…
« Ей! Тон м’якше зроби!»
Огризнулась блондинка, за те що нагрубив червоно-чорній дівчини.
« А тобі що?!»
« Заспокійтесь. Вирішуйте свої суперечки на зовні, ми якраз приземляємось.»
Втрутився в нашу перепалку хлопець. Темношкірий та з довгими дредами, одягнутий він в зелене пальто та з гвинтівкою за плечем.
Відредаговано: 28.07.2023