Rwby: Чорна зірка.

Том 1: Дім милий дім.

Том 1: Дім милий дім.

Глава 1.

Мантел.

" Зачекайте ще трохи!"

Попросив хлопець з чорними волоссям і окулярами, ремонтуючи кібер-руку людини, яка в цей момент сиділа за креслом.

" Добре..."

" Все!"

Оголосив він після миттєвого напруження.

" Дуже дякую хлопче. О П'єро, ти знайшов собі гарного учня!"

" Це не я його знайшов, а він мене. І хвалити треба не мене, він сам всьому навчився."

Зайшов в кімнату П'єро Полендино.

" Да ти прав. Скажу це знову але від щирого серця, дякую тобі хлопче і подбай про нас."

" ... Добре зроблю все що зможу!"

" Ну тоді до побачення."

І старий клієнт вийшов з кімнати.

" На сьогодні все так що збирай речі, Пенні тебе проводить."

" Це значить що я їду!?"

" Так друже мій Айронвуд дав згоду."

І в цей же момент в кімнату влітає дуже радісна Пенні.

" ПРИВІТ! Мені так сумно що ти підеш звідси! Але я не хочу затримувати тебе, від пошуку себе! Привіт тату!"

" Привіт Пенні."

" Відпусти мене! Тиж такими темпами ти мене..."

" Ой пробач!"

І вона відпустила мене, і шкіра почала повертати здоровий колір.

" Та ладно, я звик. Просто будь більш м'якою."

" Незд!"

Почувши своє ім'я я повернувся до містера Полендина.

" Так?"

" Тиж закінчив Р.А.П.-тора?"

" Так але… потрібно провести пару тестувань. Я ще не знаю як поведе себе Р.А.П. в бою..."

" Літати можеш!!"

Спитала мене Пенні.

" Да... Мабуть. Але будь на підльоті!"

" Добру буду поруч."

" Містер Полендино все гаразд?"

Я замінив що містер Полендино виглядає якимось засмученим, тому вирішив спитати чи все гаразд.

" Да все гаразд. І скільки раз я тебе просив, називай мене просто П'єро, ми ж не чужі люди."

Трохи розтроївся П'єро, але він швидко усміхнувся.

" Ходіть вже, не варто змушувати чекати Айронвуда."

" Ну тоді ми вже ідемо, зараз тільки заберу Р.А.П.-тора!"

Я побіг до майстерні.

" Він все-таки геній. Айронвуд зробив правильно що відправив його до Академії Бікон."

" Я теж так вважаю тату, в нього було складне минуле і в Академії Атлас йому б було дуже складно."

Виходячи з майстерні я помітив що Пенні і П'єро щось говорили, і я вирішив їх не питати.

" Ну що Пенні! Хто швидше добереться до Академії Атлас той і виграв!"

" Я не програю!!"

Ми швидко вибігли на вулицю і полетіли.

" Боже, молодості."

***

" Яке небо гарне!"

Вирішив заговорити я поки летимо.

" Да! О, я дещо згадала!"

" Ну так розповідай!"

" Кажуть що зорі на небі це души померлих! А як ти думаєш?"

" В нашому світі багато померло людей і фавнів, але тоді б небо в ночі було також яскраве як і днем. Тому я думаю що зірки на небі це души добрих людей і фавнів, тому вони такі яскраві."

" Тоді що це поміж них?! Души поганих людей і фавнів?"

" Думай все не та просто. Все інше це не тільки души поганих людей і фавнів а ще і грім."

" Думаю ти прав, це пояснює чому чорного більше ніж білого."

" Всі ми багато про що міркуємо, але стоїть відділяти реальність від думок."

" Думки думками, а реальність остається все такою. І я перемогла."

І вона преземлилася швидше ніж я.

" Все-таки я ще погано літаю."

" Да тобі потрібно більше практикуватись Незд."

Сказала мені Вінтер.

" Привіт Вінтер!"

" Ми не дома так що буть більш уважним, і дякую Пенні що привила його сюди. Можеш іти."

" Так точно."

Вже не так весело відповіла Пенні. Я їй помахав на прощання, і я пішов разом з Вінтер до корабля.

***

Атласький корабель.

" А де сестра?"

Запитав я оглядаючись навколо.

" Вона зараз на завданні."

Коротко і ясно сказала Вінтер.

" Я як бачу Р.А.П. працює успішно?"

" Да Р.А.П. працює досить успішно, але я бачу що є куди мені іти."

Нервуючись відповів я.

" Це добре, як що тобі щось буде потрібно кажи."

" Добре але я не розумію чому б не зробити більшу команду вчених? Ми так змогли би зробити більше!"

" Незд ти дуже наївний. Ти винайшов не тільки нове джерело праху та двигун але і дуже грізну зброю. Представ щоб було б якщо воно потрапило до поганих рух."

Вінтер права, моя розробка дуже страшна, але і в той же час це також надія на краще життя.

" Добре."

" Я рада що ти це зрозумів."

Глава 2.

Вейл.

« Ось ми і на місці.»

Сказа мені Вінтер.

« Я щось не бачу Бікон?»

« Тут сьогодні в 13:00 прибуде транспорт що перевезе тебе до Бікона.»

« А, зрозумів потрібно злитись з оточенням. Так?»

« Молодець, і намагайся не виділятися.»

Закінчила вона, і миттєво полетіла залишивши мене на одинці.

« І куди мені іти з таки багажем?»

Подивися я на свою теліжку і рюкзак, та Р.А.П.-тора що лежав сумці.

Через деякий час. Транспортний корабель.

« Як же тут шумно!»

« Акуратніше хлопче!»

Мимо мене пробіг якийсь блондин в недороблених латах, його що нудить?

« Ох, мабуть цей вид не для всіх. Хе-хе.»

Сказала блондинка в шкіряній куртці та міні шортах. Та у неї якісь браслети мабуть є її зброєю.

« Коли сам літаєш краєвид біль гарний.»

І чого мне потягнуло?

« Коли сам літаєш? Ти вмієш літати?!»

Запитала мені дівчина яку я навіть не замітив з початку.

« А тобі яка різниця?»

Вирішив я вже іти але…

« Ей! Тон м’якше зроби!»

Огризнулась блондинка, за те що нагрубив червоно-чорній дівчини.

« А тобі що?!»

« Заспокійтесь. Вирішуйте свої суперечки на зовні, ми якраз приземляємось.»

Втрутився в нашу перепалку хлопець. Темношкірий та з довгими дредами, одягнутий він в зелене пальто та з гвинтівкою за плечем.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше