14

…Цей день для Христини пройшов наче її особистий Армагедон. Ну бо як ще описати ті неприємні події котрі розпочалися ледь не з самого світанку? Спершу зрадник-чоловік цинічно знущаючись заявив що їх уже нічого не поєднує, він хоче свободи, тому подав на розлучення і вимагає своєї вагомої частки в їхньому майні. Потім подзвонив син зі столиці котрий ошелешив рідну маму тим, що кидає навчання в престижному університеті й збирається поїхати на заробітки. Мовляв до біса ця вища освіта (за яку вже стільки заплатили), коли значно більше можна заробити простою працею остарбайтера. І вже останній цвях в труну її самовладання забила молодша донька. Неповнолітня шмаркачка гонористо сказала що обійдеться вже без маминої турботи і незабаром переїде мешкати в гуртожиток до коліжанок.

Якийсь час Христина зціпивши зуби пасивно терпіла все це безглуздя. Просто не вірила в те, що в її начебто ідеальні сім’ї таке взагалі можливо. Однак сталося і думка про це доводила жінку до божевілля. Так-сяк відпрацювавши в містечковому салоні краси де вона була знаним перукарем, Христя задумалась що дальше робити. До рідної домівки повертатися абсолютно не хотілося. Несмілива пропозиція напитися і гори все вогнем миттєво наштовхнулася на спогади про останню безрозсудну п’янку. Ті ж спогади підштовхнули жінку до дещо необдуманого вчинку. Пам'ять вже вкотре намалювала їй те що вона неодноразово бачила в своїх сновидіннях і до чого її несвідомо тягнуло останнім часом. І остаточне рішення прийшло само-собою. Замість того щоб повернутися в спустілу квартиру Христя вирішила податися в село, де нещодавно, не визнаний, дивакуватий маляр, взявся писати її портрет як міфічної русалки.

Остаточне рішення їхати було на якусь мить призупинене банальним жіночим ваганням як вона буде виглядати? В перукарню жінка прийшла як звично в простій рожевій кофтинці, легких білих босоніжках та тоненькій блакитній спідничці що ледь сягала колін. Зачіска «робоча», все волосся акуратно прибрано в тугий «хвостик» на потилиці, з косметики ледь намальовані вуста і підфарбовані вії, парфуми з ароматом лаванди. Чомусь ось цей запах тепер став її улюбленим, трясця б його, особливо якщо врахувати що заради нього довелося пройтись всіма крамницями міста в пошуках такого духмяного «артефакту»

Тим не менш, як кажуть деякі знавці, коли вже щось хоче жінка то навіть небеса роблять їй деяку поблажку. Напевне дають шанс довести свою недолугість, чи то зовсім навпаки розчаруватися у власних помилках. Та що б там не вирішувала доля, а Хрестинна наважилася на поїздку до Едуарда. Будь що буде, подумала вона й купивши квиток на маршрутку рішуче влізла в затхлий «бусик», брудний і китайського виробництва.

Десяток кілометрів й майже півгодини в порепаному автотранспорті на побиті часом і безгосподарністю асфальтівці ніскільки не змінили рішення жінки. На сільській зупинці вона впевнено вибралася з задушливої «маршрутки», невимушено поправила складки одежі перед отетерілими селянами й під їхніми ошелешеними поглядами швидко зорієнтувавшись впевнено попрямувала до хатинки того хто нещодавно так палко обіцяв їй неперевершений портрет русалки….