1

Те що в Едика Чекіста з’явилася русалка село довідалося не відразу. Ну бо звідки ж було простим трудягам-селянам знати що такого особливого сталося в їхньому селі серед глупої ночі коли всі міцно спали. А вся ця катавасія трапилася саме далеко за північ коли Едик повертався додому. Цілий день чолов’яга напружено працював на городі у баби Михайлини підгортаючи грядки картоплі. Грошей за допомогу зі старенької він звісно не взяв. Однак за звичаєм без знатного могоричу все ж не обійшлося. А оскільки самогон у бабці був «термоядерний» то Едик плентався від неї до рідної хати добряче на підпитку.

Ніч уже була тихою й погожою. Хоча ще нещодавно, ввечері, над селом пронеслася неабияка гроза з яскравими блискавицями й гучним громовицями. Саме тому Едик так надовго і затримався у бабці. Чвалати під рясним дощем йому вперто не хотілося. Він би й так не поспішав до рідної хатинки проте бабуся була невблаганною, заночувати в себе, навіть у якомусь тихому закутку, не дозволила, а погодка надворі все ж таки дозволяла здійснити перехід від її хатинки до рідної барлоги.

Подорож, в плані відстані, була не надто далекою. Скільки там тої стежини понад берегом річки? Сотню метрів не більше. Та Едик і не поспішав. Настрій у нього був піднесений, ні справ ні клопотів в найближчому майбутньому не передбачалося. Одним словом майже щасливий чолов’яга напідпитку повертався додому й гадки не маючи яка оказія на нього чекає по дорозі до дому.

Русалку Едик помітив не відразу. Навіть тверезому чоловіку розгледіти непорушне тендітне тіло яке заплуталося в прибережному верболозі серед нічної темряви було б не просто. А Едик похмелився  у бабці Михайлини на славу. Тим не менш щось його зупинило біля старої плакучої верби. Там було улюблене місце риболовлі чоловіка і його друзів. Тому непорушна постать котра лежала на березі спершу не викликала в Едика особливого здивування. Перше що прийшло йому на думку тоді так це те що це напевне хтось з його приятелів-п’яничок. Другим і останнім інстинктом було усвідомлення того що друзів не кидають і треба непорушне тіло дотягти до свого сховку і там уже зануритись в солодке забуття алкогольного дурману…