Глава двадцять друга. Обличчя смерті

Увесь день я не знаходила собі місця. Пари здавалися жахливо довгими й нудними, хоча на парі пані Клариси ми розглянули мій випадок із браслетом, подарованим Германом. Пані Берг пояснила, що грамотно сплетене родове прокляття має величезну руйнівну силу і здатне за лічені хвилини вбити. Але є й інша категорія родових проклять: вони зміями вповзають у жертву і можуть місяцями випивати сили на користь того, хто їх наклав. Тільки ці – прокляття підвладні сильним магам, здатним контролювати силу. Наскільки я здогадувалася, сила Ютари ще не настільки велика і постійно виходить з– під контролю.

– Магістре Берг, а якщо прокляття насилає дилетант або слабкий маг?

– Слабкий маг здатен нашкодити по-дрібному. Наприклад, зурочений буде постійно спотикатися, гикати або псувати повітря.

Почулися окремі смішки.

– Повірте, адепти, це дуже не смішно, – пані Берг обвела аудиторію суворим поглядом. – А ось прокляття дилетанта – це найгірше. Навіть якщо його розплутує досвідчений проклятник – результат не завжди позитивний. Якась погань та залишиться.

– Наприклад? – у мене всередині все стислося і завмерло.

– Наприклад, хронічне невезіння. Цю поробку важко знімати, втім, як і складно виявити. Крім підношень богиням удачі та богині Безмежного Світла потрібно відвідати хоча б одне місце сили, щоб почиститися.

– А де це? Куди треба їхати? У Лартіоні є такі місця? А як чиститися? – посипалися запитання від адептів.

– Такі місця, звісно, є. Але їх потрібно знати. На півдні Лартіони в Буранграді, що розкинувся на берегах Тоснірського моря. Там, не доїжджаючи до бухти Семи Стихій, є маленький грот, що називається Хвіст Дельфіна. У цьому гроті є підземне озеро. Це місце сили. Потрібно бути в озері не менше десяти хвилин. Але вода там прохолодна, через підземні ключі.

– А ще в нас було місце сили, – Лікраніель від хвилювання зламав магоперо. – Уламки Пам’яті. Але воно зруйноване.

– Так, у Гаю Волхвів приголомшливе місце сили – підземне джерело магії. Я дуже сподіваюся, адепт Руаїкхар, що коли-небудь ви відновите джерело магії.

– Начебто на острові Двох Зорь ще є джерело, – подав голос одногрупник Ліка.

– Так і є. Там їх цілих два. Але Сонценосні ельфи нікого без особливого запрошення не пускають на свій острів. Тому місця сили не вивчені.

– А в Леовардії цілих три місця сили, – зауважила Міларунн.

– Молодець, – похвалила її пані Берг. – Поблизу озера Золотого Туману, у Фантомній ущелині біля підніжжя Хуртовинної гори і в Беросніжському лісі біля моря Дар’Ініш.

– А ще в найпівнічнішій точці материка – у Хіллаґарі, – сказав Вальдемар і розплився в усмішці.

– Точно! – підтвердила пані Клариса. – За Трольським перешийком біля підніжжя Саартінгола. Бачите, який вийшов список? Тож можна запросто позбутися залишків прокляття дилетантів, з’їздивши в одне з місць сили. Щоправда, острів Двох Зорь відпадає. Хоча, якщо Його Величність двозорійський король Сонценосних ельфів дасть добро, то ви потрапите на цей острів.

Дуже хотілося вірити – Ютара знала, що плела. З таким ставленням до суперниць – а я все ще вважала себе її суперницею – вона досконально вивчила родову магію проклять. Треба зайти до Храму Всіх Богів і принести підношення Аргіні. Хтозна, а якщо на мені залишилася якась гидота і приліпилося хронічне невезіння або ще щось? Ох! А ми зібралися на старе кладовище йти. І я зі своїм невезінням...

– Чому вас так зацікавила саме ця магія? – пані Клариса не зводила з мене зацікавленого погляду.

– Та так, – ухилилася я від відповіді, – хочеться знати, як захищатися.

– Насамперед, потрібно вміти користуватися джерелом, яке є в кожного з вас. Але доти, доки ви не пройшли посвяту – воно закрите. Ви можете інтуїтивно тягнутися до нього.

– А джерело може відкритися саме по собі? – запитала Кхибра, скоріше за все, згадавши про заклинання з тарганами.

– Може, – підтвердила магістр Берг її здогадку. – Тут головне – не дати йому керувати вами. Будь-яка магія потребує контролю.

– А як же закляття, яких нас навчають? – не здавалася тролиця.

– Це лише тонкі ниточки ваших джерел. Будь-який мешканець світу може ними оволодіти, якщо в нього є задатки магії.

– Можна останнє запитання, пані Кларисо?

– Так, адептка Морошкіна.

– Скажіть, а що буде, якщо джерело поглине мага?

Магістр уважно дивилася на мене, немов вирішуючи: чи варто говорити. Але все ж таки сказала:

– Буде велика біда. І неважливо – темний маг чи світлий. Будь-який сильний сплеск магічної енергії загрожує наслідками. Джерело може поглинути свого господаря. І тоді... маг або помре, або позбудеться джерела. Це називається магічним перегоранням.

Я завмерла.

– А якщо в мага є друга іпостась...

– Тоді вона поглине людську і вийде з-під контролю. Такого мага заковують в антимагічні кайдани, надягають антимагічний нашийник або вбивають. Усе залежить від того, наскільки маг стає соціально небезпечним.

Я згадала, що оракула Шеллієн, за словами Чарослава, вивели в кайданах. То що з нею не так? Чому її тримали під замком? Треба після пар навідатися до «Веселого небіжчиська» і розпитати барда: може, Магічним кварталом поповзли якісь чутки про Шеллієн?