Розділ 26. У лігві Темного Мага.

У якому героїня демонструє широкий арсенал своїх можливостей і знаходить альтернативу болгарці у вигляді гільйотинних ножиць

Після цього Принц і Ліка занурилися в тужливу задуму, перебираючи в голові один за одним найбезглуздіші варіанти, спрямовані на те, щоб вибратися з пастки. А Йока розгублено переводила погляд з подруги на Принца, боячись ненароком перервати їхній розумовий процес. Врешті-решт японці набридло пасивне споглядання, і вона поцікавилася в Ліки, чи довго вони збираються тут сидіти і коли, нарешті, вирушать рятувати своїх товаришів.

Далі відбувся промовистий обмін поглядами. Ліка подивилася на Йоку, як на останню ідіотку, і мовчки вказала на ґрати, що перекривали вихід з приміщення. У свою чергу Йока покрутила пальцем біля скроні і тицьнула пальцем на амулет, призначений для збереження одягу під час трансформації у другу іпостась.

Неважко було зрозуміти, на що натякала японка. Товсті прути були надійно й міцно вплавлені в камінь підземелля, але відстань між ними була досить велика. Настільки, що і кішці Ліці, і трихвостій лисиці Йоці цілком могло пощастити потрапити на інший бік. А от Принца, з його Білим Вовком, можна було поки що залишити на господарстві.

І тут Ліка скористалася відверто забороненим прийомом. Замість того, щоб вступити з Йокою в розмову і визнати себе гальмом, вона кинула Принцу коротке: «Ти поки тут побудь, ми за тобою повернемося». І, швидко обернувшись кішкою, шмигнула між прутами. Розрахунок робився на те, що в образі тварини важко, практично неможливо передати свою думку словами. Ну це за умови, що на те немає особливого бажання. А от коли Йока, обернувшись кіцуне, застрягла кормою в ґратах, Ліка не втрималася і скористалася наданим шансом відігратися.

Її коротке Няв тільки абсолютний недотепа, який зовсім не розуміється на жінках, міг витлумачити інакше, ніж: «Ну ти, подруго, і задницю собі наїла. Чи не пора тобі перейти на дієту?» Зрозуміло, що Ліка шпигала, намагаючись компенсувати моральну шкоду, отриману хвилиною раніше. Втім, у відповідь Йочин гавкіт у сенсі: «Заздри мовчки, подруго», одразу нівелював Лічин успіх.

Після чого трихвоста лисиця все-таки протиснулася крізь прути, і перевертні помчали вперед у пошуках своїх викрадених товаришів.

Одразу стало зрозуміло, що лабораторія алхіміка знаходиться в самому кінці довжелезного коридору. А сам коридор проходить повз численні тюремні камери, розташовані по обидва його боки. Усі камери були витримані в такому собі однаковому архітектурному стилі і являли собою невеликі квадратні приміщення, відокремлені одне від одного кам'яними стінами. А от від коридору камери відділяли ті самі потужні ґрати зі сталевих прутів. Тож за бажання охорона завжди могла роздивитися, чим займаються в'язні у себе в камерах.

На відміну від приміщення, в якому залишився нудитися Принц, у ґрати камер були вбудовані масивні залізні двері, оснащені величезними висячими замками. При цьому замки не справляли враження виробів, виготовлених великими майстрами-гномами.

А оскільки крізь прути в'язні цілком могли руками дотягнутися до замків на дверях, то Ліка дійшла висновку, що кожному в'язню з «прямими» руками за наявності мінімального оснащення у вигляді кривого цвяшка, на крайній випадок, гострої скіпки, було під силу здобути свободу. А тих невдах, у яких руки ростуть не звідти, і не шкода — підбила підсумок своїх спостережень Ліка.

Схоже, що таких, у кого руки з дупи ростуть, у наявності не виявилося. Оскільки всі камери були зовсім порожні.

Втім, не всі приміщення у в'язниці виявилися порожніми.

Коридор вигнувся під прямим кутом, і перевертні, обережно визирнувши з-за рогу, побачили дещо принципово нове.

Приміщення, що постало перед ними, було дуже схоже на звичайну камеру для ув'язнених. Тільки разів у чотири більшого розміру. До того ж, замість стандартного матраца в кутку воно було щільно заставлене різними конструкціями та агрегатами найжахливіших і найхимерніших форм. Здогадатися про призначення цього приміщення було неважко.

— Та це ж справжнісінька Катівня, — охнула Ліка.

А Йока махнула у неї перед очима хвостом, мовляв, ти не туди дивишся, дурепо. І тоді й кішка побачила, що на відміну від порожніх тюремних камер, тут наявний був в'язень. І цим бідолахою був Рон. Зрозуміло, що для такого майстра, як Рон, розібратися з навісним замком амбарного типу було справою лічених хвилин. Тим більше, що величезна кількість металевих штучок у приміщенні давала можливість вибору потрібного інструмента на будь-який смак.

Ось тільки цього разу тюремна адміністрація не обмежилася лише навісним замком на дверях приміщення. Трохи осторонь знаходився справжнісінький вартовий пост, що являв собою лаву, на якій вільготно розлігся величезний троль з величезною довбнею. Своїми обов'язками вартовий відверто нехтував. Троль банально спав, оголошуючи розкотистим хропінням довколишній простір. На перший погляд могло здатися, що з такою охороною з в'язниці можна без напруження винести все майно, включно з лавою з-під заду вартового. Але щойно Йока тихенько тявкнула, намагаючись привернути увагу Рона, як хропіння тут же вщухло, і троль прочинив праве око. Він уважно поворушив вухами, демонстративно махнув довбнею в бік Рона і знову повернувся у свій попередній хропляче-плямкаючий стан.

— Тихо ти, — фиркнула на кіцуне кішка Ліка, — почекай поки що тут, — а потім, притиснувшись до підлоги, буквально розпластавшись млинцем, поповзла до Катівні.

Проникнення в Катівню минуло для кішки ще легше, ніж у алхімічну лабораторію: прути в ґратах тут були трохи товщі, зате проміжок між ними теж збільшили.

На щастя, не справдилися й побоювання, що Рон, побачивши перевертня, різко відреагує і тим самим видасть їх дрімаючому тролеві. Юнак укотре підтвердив свою витримку і неабиякі розумові здібності. Побачивши руду кішечку, він непомітно кивнув у бік чергового монструозного апарата, за яким можна було сховатися від очей троля, а потім, не повертаючись обличчям до Ліки, прошепотів: «Босе, я радий вас бачити. Як ви тут опинилися?»