Розділ вісімнадцятий. Здрастуйте, я ваша тітка.

У якому героїня усвідомлює для себе всю мудрість твердження: «Бійтеся своїх бажань, вони мають властивість здійснюватися», а потім проводить ніч у випивці та розмовах.

Ретельне обстеження підвалу остаточно підтвердило кримінальну історію особняка. Дев'ять ящиків зі старанно упакованими пляшками віскі не могли бути нічим іншим, як контрабандою. Про це однозначно свідчили етикетки із зазначенням країни-виробника: «Республіка Сет». А непомітні дверцята з підвалу прямо в лабіринт міських катакомб пояснювали шляхи доставки товару. Втішало тільки те, що, судячи з етикеток, останню партію в особняк доставили років двадцять тому. Тож турбуватися про претензії можливих господарів вантажу не доводилося. Цей факт спочатку неабияк порадував Ліку, оскільки вона чула, що віскі з часом стає тільки кращим і дорожчим. І продаж майже двохсот пляшок віскі двадцятирічної витримки теоретично міг би надовго закрити всі фінансові проблеми. І навіть придбати деякі предмети розкоші чи засіб пересування, наприклад, парамобіль. Ліка навіть на секунду засумнівалася в правильності свого рішення, коли передала дворик у розпорядження Йоки під Сад Каменів. Де тепер накажете паркувати паро-кабріолет? Але цей правильний Рон усе зіпсував, коли повідомив, що за законами Імперії продаж товарів країни-агресора може спричинити кримінальне покарання. Причому одразу на багато років.

- Ну, і що тоді накажете робити з усім цим щастям? - риторично запитувала Ліка. - Відкрито продавати не можна. Знайомств у кримінальному середовищі, щоб збути контрабандний товар, у нас немає. А самі ми стільки не вип'ємо. Хіба що тітка Джейн повернеться і допоможе. Потім, на правах боса, дівчина ухвалила рішення: ящики з віскі скласти в кутку і замаскувати. Дверцята в катакомби закласти. Вхід у підвал прорубати в іншому місці, десь біля комірчини. А приміщення віддати в спільне користування Доббі й Рона, щоб ті влаштували там на паритетних засадах і майстерню механікуса, і алхімічну лабораторію.

У наступні три доби в підвалі особняка вночі лунали скрипи, шурхоти, а іноді навіть звуки падіння, що супроводжувалися приглушеною лайкою. Виключно вночі, оскільки Ліка заборонила займатися перепланування підвалу вдень, заявивши, що і майстерня, і алхімічна лабораторія - це особиста справа Доббі й Рона, а особистими справами треба займатися в особистий час. А вдень навантажувала співробітників різноманітними ідіотськими завданнями по саму зав'язку. Ну, не зовсім ідіотськими. Доббі до сьомого поту трудився над пошуковим амулетом, а Рон йому допомагав, одночасно замкнувши на собі всю господарську роботу по дому.

Насправді Ліка в такий спосіб експериментувала, намагаючись реалізувати ідею виховання корпоративного духу в колективі. Природно, на Йоку, яка була в курсі Ліциної примхи, така практика не поширювалася. На третій день стало зрозуміло, що експеримент з тріском провалився. Це після того, як Рон замість ранкової вівсянки з недосипу зварив мелений корінь імбиру, рясно приправивши його сіллю та оцтом.

- Подруго, зав'язуй з дослідами над людьми, - умовляла її мудра лисиця. - Інакше наступного разу ми так легко не відбудемося.

Після цього Доббі й Рон отримали дозвіл займатися підвалом до знемоги, а краща половина детективної агенції майнула в кафе планувати, як жити далі.

Саме тут, у кафе на терасі, що нависала над жвавою вулицею, стався черговий прорив у діяльності детективної агенції «Руда Кішка».

Новоявлені детективи неквапом ласували морозивом, прислухаючись до найцікавішої бесіди за сусіднім столиком.

Дві молоденькі дівчини, білявка і брюнетка, жваво обговорювали історію, яка залишалася на слуху в мешканців столиці Терри вже котрий тиждень. Мова йшла про спонтанний оборот цілого ескадрону Білих Барсів зі свити спадкоємного принца.

Ліка була безпосередньою учасницею тих подій. Звісно, не була присутня при оберті, а от Онука Імператора знайшла і врятувала саме вона.

Але пліткарок за сусіднім столиком мало цікавили деталі, пов'язані зі зникненням. Вони захлинаючись обговорювали те, що оборот у Сніжних Барсів пройшов спонтанно, тому задіяти амулети захисту одягу перевертні не встигли. Після зворотної трансформації перевертні деякий час перебували в стані грогі. Городянам на площі, присутнім там у цей час, випала унікальна можливість розглянути в усіх нюансах десятки м'язистих чоловічих тіл, включно з тілом самого спадкоємного принца. І тепер жіноча частина населення столиці зі стогонами переказувала свідчення очевидців і ділилася одна з одною враженнями з цього приводу.

- Як усілякі дурниці розглядати - так завжди готові, - обурювалася Ліка. - А звернути увагу на те, куди при цьому зник Онук Імператора, ніхто не спромігся.

Поступово за сусіднім столиком перейшли до загального обговорення переваг і недоліків чоловічої статі. І не дивно, що незабаром там стали ділитися одна з одною найсокровеннішим: своїми планами на особисте життя.

Тут уже не витримала Йока. Втрутилася в чужу розмову. Вона з ходу порадила білявці не зв'язуватися з прикажчиком з галантерейної крамниці, оскільки той крутить із донькою хазяїна. А брюнетці порадила звернути увагу на свого кузена, який до нестями закоханий у неї, але старанно це приховує. До того ж є спадкоємцем непоганого статку, і найближчим часом має всі шанси отримати спадщину.

Пізніше Йока зізналася Ліці, що для своїх рекомендацій дівчатам вона й не думала користуватися своїм даром. А просто озвучила те, що почула своїм феноменальним слухом лисиці: поки подружки обговорювали за сусіднім столиком Сніжних Барсів, бариста, розташувавшись за стійкою в іншому кінці залу, ділилася зі своїм напарником плітками щодо самих дівчат.

Уже наступного дня чутки про детективну агенцію, співробітники якої можуть умить вирахувати чоловіка-зрадника, почали гуляти Террою. Звісно, це не та репутація, на яку розраховувала Ліка, створюючи свою детективну агенцію. Вона у своїй уяві більше орієнтувалася на круті погоні, перестрілки й «розмови на межі» в розкішному готельному номері з потенційним злочинцем чи шпигуном. Природно, під музику, лежачи при цьому на софі з келихом шампанського.