Того ранку ніхто навіть не підозрював, що звичайний суботній день увійде в історію.
Усе почалося приблизно о дев'ятій, коли над міським парком пролунав дивний гуркіт. Перехожі підвели голови, очікуючи побачити літак або військовий безпілотник.
Проте побачене змусило їх завмерти.
Із неба падали три величезні тварини.
— Це що, лев?! — вигукнув чоловік, який саме вигулював собаку.
— І тигр! — заверещала жінка поруч.
Третю тварину ніхто не встиг роздивитися.
За мить повітря спалахнуло блакитним світлом. Пролунав оглушливий тріск, ніби одночасно розбилися сотні скляних пляшок.
А потім усе стихло.
На траві посеред парку лежали лев, тигр і леопард.
Дивовижно, але жоден із них не мав видимих ушкоджень.
Першим підвівся тигр. Він обтрусився, озирнувся й невдоволено загарчав.
Лев підвівся слідом.
— Господи, вони живі! — скрикнула жінка.
Люди кинулися навсібіч. Хтось ховався за деревами, хтось біг до найближчих будинків. Чоловік із собакою так поспішав утекти, що мало не загубив повідець.
Тигр спокійно спостерігав за панікою.
— Дивні вони якісь, — промовив він.
Лев повернув голову.
— Ти чого очікував?
— Не знаю. Але такої реакції точно ні.
Неподалік стояв літній чоловік. Почувши людську мову, він повільно обернувся до хижаків.
— Ви... ви зараз говорили?
— Ні, співали, — відповів тигр.
Чоловік зблід.
— Рятуйте! Тигр розмовляє!
І побіг так швидко, що навіть забув про свою тростину.
— Ну от, — зітхнув тигр. — Тепер і поговорити ні з ким.
— Ми не для розмов сюди прибули, — нагадав лев.
Леопард тим часом підвівся, потягнувся й уважно оглянув навколишні будівлі.
— Здається, ми на місці.
— Перевіримо, — відповів лев.
Тигр глянув на нього.
— А якщо щось пішло не так?
— Тоді доведеться виправляти.
Леопард більше нічого не сказав. Він рушив до дерев і незабаром зник серед густої рослинності.
Лев і тигр залишилися на галявині.
Через пів години до парку прибули поліція, рятувальники та працівники служби відлову тварин.
Але хижаків там уже не було.
Натомість один із поліцейських помітив щось незвичайне на дереві.
— А це ще що таке?
На нижній гілці висіла жіноча куртка. Трохи вище між гілками застряг невеликий блокнот.
— Може, хтось тікав від тварин і загубив речі? — припустив його колега.
— На дереві?
— Люди від страху й не таке роблять.
Куртку й блокнот обережно зняли.
На перших сторінках блокнота були записи, зроблені акуратним жіночим почерком. Між рядками траплялися схеми та незрозумілі позначки.
— Передамо експертам, — вирішив поліцейський.
Тим часом відео з парку вже поширювалися соціальними мережами.
Одні користувачі називали побачене монтажем. Інші припускали, що тварини втекли із зоопарку, а історію про падіння з неба вигадали очевидці.
Та найбільше суперечок викликало відео, на якому тигр нібито розмовляв із левом.
О десятій тридцять Яна Ткачук сиділа на кухні й пила чай.
Сьогодні в неї був вихідний, тому вона нікуди не поспішала.
Телефон задзвонив саме тоді, коли дівчина збиралася зробити черговий ковток.
На екрані висвітилося ім'я подруги.
— Привіт, Катю!
— Яно, ти новини бачила?
— Ні. А що сталося?
— Увімкни телевізор! Там таке показують!
Яна взяла пульт.
На екрані з'явилася журналістка, яка стояла біля огородженого поліцейською стрічкою парку.
— Сьогодні вранці мешканці міста стали свідками надзвичайної події. За словами очевидців, троє великих хижаків буквально впали з неба. Наразі місцеперебування тварин невідоме.
— Що за дурниці? — пробурмотіла Яна.
Як ветеринарка зоопарку, вона чудово розуміла, що леви й тигри не падають із неба без наслідків.
Журналістка продовжила:
— Крім того, на одному з дерев правоохоронці виявили жіночий одяг та блокнот із рукописними записами. Зараз ми покажемо кадри, зроблені на місці події.
На екрані з'явилася куртка.
Яна поставила чашку на стіл.
— Зачекайте...
Вона нахилилася ближче до телевізора.
Куртка була дуже схожа на її власну. Та сама модель, той самий колір, навіть невелика потертість біля кишені.
— Катю, це ж моя куртка!
— Що?!
— Я серйозно! У мене точно така!
Камера перемістилася на блокнот.
Яна завмерла.
— І блокнот теж...
— Яно, — тихо промовила Катя, — це твій почерк.
— Звідки ти знаєш?
— Ми скільки років знайомі? Я твої записи впізнаю серед сотні інших.
Яна дивилася на екран.
Вона не могла прочитати написаного, але сам блокнот здавався дивовижно знайомим.
— Нічого не розумію, — прошепотіла дівчина.
— Може, хтось украв твої речі?
— Але навіщо залишати їх на дереві?
Катя не відповіла.
Яна підвелася й пішла до шафи.
За кілька секунд вона повернулася з курткою в руках.
Тією самою курткою.
Вона була вдома.
— Катю...
— Що?
— Моя куртка тут.
— Тоді що показували по телевізору?
Яна повільно опустила погляд на екран.
Журналістка саме повідомляла, що пошуки трьох хижаків тривають.
А десь далеко від парку лев і тигр уже йшли вулицею, не звертаючи уваги на переляканих перехожих.
— Ти впевнений, що це вона? — запитав тигр.
— Так, — відповів лев.
— А якщо не послухається?
Лев зупинився.
— Тоді нагадаємо їй, що ми все ще хижаки.
І Яна Ткачук навіть не здогадувалася, що її майбутнє вже прийшло по неї.