30. Олександра

Дівчат було п’ятеро. Всі вони були дуже привабливі, немов це була не співбесіда для нянь, а конкурс фотомоделей. Я відразу відчула до них неприязнь, але намагалася не показувати цього. 

Андрій же навпаки усміхався до них. Представився і запропонував пройти до вітальні.

— Отже, зараз ви по черзі будете заходити до мого кабінету, щоб ми поговорили тет-а-тет. Так і пройде співбесіда. Саша буде водити вас до кабінету і назад у вітальню. 

Я не втрималась і насупилась. Думала, що мене взагалі відпустять до Насті, а виходить, я ще маю цих “моделей” туди-сюди водити… Але не стала заперечувати.

Андрій пішов до кабінету, і я поглянула на дівчат:

 — Отже, хто готовий бути першою? 

— Я готова, — сказала одна з дівчат, блакитноока блондинка на високих шпильках і в обтягуючій чорній сукні з доволі великим вирізом. Доповнювала образ червона помада і такий самий лак на нігтях. 

 — Тоді ходімо. 

Я пішла на другий поверх, до кабінету, а дівчина за мною. 

 — Скажіть, будь ласка, господар дуже вимогливий? — запитала в мене дівчина. — І чи є якісь додаткові обов’язки?

Вона мене прямо вибісила цими словами, і я сказала:

 — Ну, іноді, коли прибиральниця не приходить, вам доведеться прибирати весь будинок. Господар дуже любить чистоту! Так що рекомендую позбутися цих довгих нігтів, бо вони в рукавички не помістяться…

— Прибирання? — вона скривилась. — Ну, головне почати працювати, а потім… — вона хмикнула. 

Коли ми вже майже дійшли сходами нагору, раптом з дитячої вибігла Настя. І коли вона пробігала повз нас, то штовхнула цю дівчину на високих шпильках назад.

Дівчина втратила рівновагу, замахала руками, і була б звалилася зі сходів, але я встигла вхопити її за руку і втримати. 

 — Яка невихована дівчинка! — обурилась претендентка.

 — Раджу не обговорювати Настю, бо тоді господар вас звільнить, — сказала я. 

— Він ще мене не найняв, щоб звільняти! Але дитина точно відбилась від рук, видно, що у неї немає ніякої дисципліни! Ну, я це виправлю! Я вірю, що дітям треба одразу показувати силу! Тоді вони будуть шовкові! 

Я хмикнула і нічого не сказала. Якщо вона зараз заявить про застосування сили Андрію, то він її далі навіть слухати не буде…

Блондинка увійшла до кабінету, а я залишилася стояти під дверима. Ну, треба ж буде її назад супроводити, бо як вб’ється на сходах на своїх шпильках. у Андрія можуть бути неприємності. А що двері були нещільно причинені, то я могла чути все. що відбувалося всередині. 

— Пане Андрію, доброго дня! — заговорила вона солодким голоском. — Я така рада бути першою сьогодні! Я дуже люблю дітей і дуже хочу отримати цю посаду! 

В мене аж пальці стиснулися в кулаки. Оце лицемірка! Я ж бачила, як вона сердито дивилась на Настю. 

— Добре, розкажіть про свій досвід, — сказав Андрій спокійно. 

— Я працювала у приватній школі для дівчаток вихователькою, а також нянею в родині банкіра Михайловського, знаєте такого?  Ось мої рекомендації! — сказала дівчина медовим голоском. 

— Якого віку була дитина, за якою ви доглядали? Чому пішли з попереднього місця роботи? — запитав Андрій.

— Дитині було п’ять років. Я пішла, бо хотіла зростання. Ну і ще був конфлікт з мамою дівчинки, вона приревнувала мене до свого чоловіка. Така істерична пані!  Але ж ви не одружений, то таких проблем бути не повинно. Я ніколи не нав’язуюся, ну, буває, що господар захоче якихось додаткових послуг, але це тільки з його ініціативи, сама я не буду вам надокучати! — запевнила білявка. 

Я подумала, що даремно її врятувала, хай би краще звалилася з тих сходів і поламала собі ноги… Відчувала злість через те, що всі дівчата, схоже, були такі самі, і ці слова про “я сама не нав’язуюся, але якщо ви захочете, я не проти”, почую на цій співбесіді ще не один раз…

Та це я ще не знала, що скоро мені буде зовсім не до ревнощів… 

Гортайте далі, там продовження --------->