10 Зустріч з минулим

Після розмови з Вангою міські архіви дивовижно «очищаються». Офіційні ордери на мій арешт зникають так само тихо, як і з’явилися, а чутки про «палійку-злодійку» в столиці глухнуть під тиском нових подій. Я знову можу дихати вільно. Я більше не втікачка.

Першим ділом я прямую до єдиної людини, яка знає ціну моїм знанням, — до професора Еріка.

Його приватна лабораторія зустрічає мене звичним запахом озону, сушених трав і розпеченого кришталю. Коли я розгортаю перед ним креслення та формули, які розробляла довгими, безсонними ночами біля ліжечка помираючого Ейдена — схеми згладжування магічного резонансу між людським тілом і вовчим джерелом, — старий професор довго мовчить. Його руки, що тримають папери, дрібно тремтять.

— Це... це геніально, Селін, — прохриплює він, підводячи на мене шоковані очі через товсті лінзи окулярів. — Ти створила алгоритм, який ніхто в столиці не міг розгадати десятиліттями. Вовчі аномалії щороку вбивають десятки малюків із вродженими дефектами аур, а ти... ти знайшла спосіб стабілізувати їх через техномагічні матриці!

— Мені потрібна робота, професоре, — сухо й твердо кажу я, не виказуючи жодних емоцій. — Робота, де мені платитимуть за мої мізки, а не за статус чи походження. Мені потрібні гроші на артефакти для Ейдена.

Ерік важко зітхає, скидає окуляри й спирається об стіл:

— Ти прийшла саме вчасно, дівчинко. Я й група найкращих умів Академії зараз засновуємо закриту техномагічну корпорацію — «Етернум». Ми розроблятимемо елітні медичні артефакти, резонансні еліксири та матриці стабілізації для вищої знаті. Мені потрібен головний науковий консультант. Людина з філігранним відчуттям магії, яка очолить лабораторію біорезонансу.

Він робить паузу, уважно дивлячись мені в очі:

— Гонорари будуть колосальними. Вже через два місяці роботи ти зможеш дозволити собі перший підтримуючий артефакт для Ейдена. А за рік — повністю викупити повний комплект рідкісних заземлювачів із Гірського Кряжу.

— Я згодна, — відповідаю я без жодної краплі вагань.

Минають місяці. Моє життя змінюється до непізнаваності.

З убогої, вогкої мансарди я переїжджаю у світлий, просторий будинок у престижному тихому кварталі столиці. У мене з’являється власна вишукана лабораторія, обладнана за останнім словом техномагії, і штат асистентів, які з повагою звертаються до мене «майстер Селін».

Мій день розписаний по хвилинах. Я більше не бідна, беззахисна дівчина, яка покладалася на милість чоловіка. Я стаю ключовою фігурою в «Етернумі». Мої розробки зі стабілізації магічних аномалій викликають фурор серед багатих купецьких родин та аристократів із сусідніх Дворів. Вони платять за мої формули горами золота, і кожна монета йде на порятунок мого сина.

Вже за три місяці я купую для Ейдена перший, тимчасовий підтримуючий артефакт — акуратний браслет із темного кришталю, який м'яко гасить агресивні спалахи його вовчої сили. Вперше за своє життя мій хлопчик починає спокійно спати. Його дихання вирівнюється, на блідих щічках з'являється ніжний рум'янець, а в темних очах більше немає того болісного, дитячого відчаю.

А ще через пів року я закриваю останній рахунок із Майстрами Гірського Кряжу і привожу додому головний артефакт — складну, стаціонарну матрицю заземлення аури. Коли я закріплюю кришталеві сегменти на його ліжечку, Ейден вперше солодко посміхається мені й простягає свої міцніють крихітні ручки.

Він житиме. Я врятувала його. Сама.

Сидячи біля його ліжечка в розкішній, теплій кімнаті, я дивлюся на свій новий робочий кабінет, завалений кресленнями. «Етернум» росте з кожним днем. Професор Ерік уже говорить про розширення — корпорація починає виходити на масштабні державні контракти, готуючись розробляти не лише медицину, а й складні техномагічні захисні системи та військово-оборонні артефакти.

Я знаю, куди це веде. Рано чи пізно війна на рубежах та потреби армії Двору Золотого Дуба змусять їх шукати допомоги в нашої корпорації. Рано чи пізно їхньому командуванню знадобляться наші розробки.

Я погладжую шовковисте волосся сина й холодно посміхаюся власному відображенню в дзеркалі.