Епілог

Четверо хлопців і дівчина стояли на пляжі, закутані у рятувальні ковдри. Ця ділянка узбережжя знову була огороджена: всередині метушилися поліцейські, медики та судмедексперти.

На набережній стояли припарковані машини поліцейських та рятувальників, карета швидкої допомоги перемигувала проблисковими маячками.

Вусатий дядько-поліцейський уже вкотре вислуховував свідчення підлітків.

— Я клянуся вам, ми бачили його на власні очі, — з благанням мовив рудоволосий хлопець. — Він дуже добре плаває!

— Але пішов на дно, ніби його туди хтось затягнув! — навперебій йому вигукнув один із близнюків.

— Послухайте, хлопці, я вам вірю. Цілком можливо, що у вашого друга сталася судома або під якусь течію потрапив. Пошукові роботи вже ведуться, і ми обов'язково повідомимо вам про результати.

— Ви не розумієте! Ми ж вам казали! Ми знайшли збірник із легендами, і там була легенда про цей чортів уламок! — зірвався на крик другий з близнюків. — Ви маєте загородити цей периметр назавжди й дослідити морське дно! 

Поліцейський важко зітхнув. Йому вже набридла ця каменюка, набридло це місто і ці діти, які самі попхалися в не надто безпечне місце, а тепер вигадують якісь легенди.

— Хлопці, я не думаю, що міфічний Морський Диявол затягнув вашого друга під воду, — втомлено промовив він. — Причин може бути сотня, і ми обов'язково знайдемо істину.

— Але я вам казала, що бачила і відчувала, — втрутилася дівчина. Вона дрижала, а волосся її прилипло з двох боків до обличчя. — Невже мої свідчення не мають жодного значення?

— Звісно мають, дівчино. Ми обов'язково візьмемо їх до уваги і перевіримо все, не хвилюйтеся. Вас викличуть до відділку, якщо буде потреба, — він скупо всміхнувся, кивнув і, розвернувшись, пішов геть, залишивши розгублених підлітків наодинці з їхнім горем.

— Що нам робити? — промовив темноволосий юнак.

Компанія мовчала. Дівчину продовжувало трясти, і вона не дивилася на хлопців, боячись побачити на їхніх обличчях осуд і звинувачення. Адже це через неї загинув їхній друг. Якби не кинувся її рятувати — був би живий і здоровий.

Хлопці тим часом намагалися зрозуміти свої подальші дії.

— Я пропоную повернутися зараз до будиночка і знайти ту кляту книгу, —промовив один із близнюків. — А потім сунути її під ніс тому поліцейському, і хай робить із цим що хоче.

— Ліззі? – гукнув її другий близнюк. — Адже ти Ліззі, так?

Дівчина несміливо кивнула. Близнюк продовжив:

— Ходімо з нами. Тобі треба перевдягнутися в сухе і випити чогось гарячого.

Дівчина вагалася, насторожено дивлячись на хлопців. 

— Ми не образимо тебе, не хвилюйся, — промовив другий близнюк. — Ми хочемо подбати про тебе в пам'ять про нашого друга.

Очі Ліззі наповнилися сльозами, і вона стрімко кивнула, не бажаючи плакати при хлопцях. 

Компанія вирушила до будиночка, і, зайшовши в нього, насамперед кинулися по книгу. Оскар залишив її там, де й взяв — на книжковій полиці у вітальні.

Але коли хлопці підійшли туди — на полиці був лише легкий слід пилу, що позначав обриси книги. А самої книги ніде не було.

Вона зникла так само раптово і безслідно, як і їхній друг Макс.

◇ Кінець◇

ВІД АВТОРКИ: 

Любі читачі! Дякую, що давали свою увагу цій історії! Я надзвичайно прив'язалася до цієї компанії, мабуть, як і ви. Загадка уламку все ще не розгадана,  а це означає, що на нас чекає наступна історія. "Розлом Морського Диявола. По той бік" — анонс та усі подробиці невдовзі в блозі! Підписуйтеся, аби не пропускати новини і оновлення! ♥︎