Розділ 10

єНа огородженій ділянці натовп сьогодні був уже значно менший, але все одно людей вистачало. Проходячи повз, ми зупинилися неподалік, спостерігаючи за тим, як у морі кипить робота. Навколо скелі утворилося ціле коло з човнів, катерів та скутерів.

Одягнені у водолазні костюми фахівці занурювалися і випірнали з води один за одним. Дрони розсікали повітря, тримаючись високо над скелею. А один із них, коли підлетів занадто близько до неї, різко заглух і впав, пішовши під воду. 

— Отже, схоже, і справді якесь аномальне електромагнітне поле навколо тієї каменюки, — задумливо промовив Оскар.

— Схоже на те, — підтримав його Алекс.

— Може з ладу вийшов, — мовив Давид. Якраз цієї миті ще два дрони почали обережно опускатися до скелі і так само, як і їхній попередник, гепнулися у воду.

— Ці теж? — спитав Оскар з добре відчутним сарказмом.

— Гм, — тільки й відповів на це Давид. — Гаразд, йдемо чи ні? Чи будемо весь день тут стояти й витріщатися?

— Йдемо, — погодилися ми і рушили в бік нашого місця на пляжі.

Народу сьогодні було значно менше, а особливо — сімей з дітьми. Схоже, мешканці не надто повірили офіційній заяві поліції і все ж переймалися через небезпеку від невідомого об'єкта, тому й вирішили про всяк випадок не наближатися до моря.

— Сьогодні тут якось пусто, — озвучив Марк мої власні думки. — Мабуть, людей все ж добряче налякав цей уламок.

— Скоріше, невідомість, — промовив я. — Це завжди лякає найбільше. Коли ти не знаєш, чого очікувати.

Ми повсідалися на розстелені покривала.

— Слухайте, ось би нам самим зблизька подивитися, га? — мовив Давид. — А то в мене таке враження, ніби вони просто гроші відмивають на цих дослідженнях, а насправді там звичайна каменюка.

— Але ж звідкілясь вона взялася? — спитав я. — І ми бачимо лише її верхівку, невідомо, що там під водою.

— А ще є легенда, — тихо промовив Марк.

Давид звів очі до неба.

— Та годі вам, хлопці! Невже вам не цікаво?

— Цікаво, — підтримав його Оскар. — Але хто ж нас туди пустить? Поки триває дослідницька робота, периметр буде огороджений.

— Отже, треба дочекатися, коли вони згорнуть усю цю вакханалію, а тоді попливемо, згода?

— Та воно ж може тривати не один тиждень! — обурився Марк.

— Так і ми не завтра їдемо, — потиснув плечима Давид. — Може, якраз встигнемо. То що? Згода?

— Згода, — хто мляво, хто бадьоріше, промовили ми у відповідь.

— Ось і чудово! А тепер можна нарешті розслабитися і не думати про це, бо і так перевіримо зрештою, — Алекс долучився до розмови, як завжди, підбиваючи нас на веселощі. — Гайда купатися! 

Він побіг до води, озираючись:

— Марку, зважай на ями!

Ми зареготали і кинулися за ним у воду. 

◇

Дослідницькі роботи тривали ще шість днів. Д'яребськ продовжував жити своїм життям, хоча тривога так і висіла в повітрі. Зрештою вже знайомий вусатий поліцейський знову з'явився в етері вечірніх новин із заявою:

«Шановні жителі і гості міста. Повідомляємо вам, що роботи з дослідження невідомого об'єкта завершені. Нам достеменно не відомо, звідки і як саме опинився в морі цей уламок, але фахівцями було з'ясовано, що він не становить жодної загрози та прямої небезпеки. Відсьогодні ця ділянка пляжу знову стане доступною. Ми не рекомендуємо підпливати до уламка занадто близько. І краще не намагатися на нього вилазити. Берегова охорона слідкуватиме за порядком і завжди готова прийти на допомогу в разі чого. Дякуємо за увагу».

Дослухавши звіт поліцейського, ми з хлопцями перезирнулися.

— То що, хлопці? Тепер хіба й самим перевірити нарешті можна? — промовив Давид.

— Ти гадаєш, ти один такий розумний? — пирхнув Оскар. — Я певен, вже натовп перевіряльників зібрався. Думаєш, нам дадуть просто так туди доплисти?

— Ну, не знаю... — втрутився в розмову Алекс. — Поліцейський так розмито сказав: «не рекомендуємо, краще не намагатися...». Так зазвичай говорять суто для формальності. А з цього виходить, що там безпечно, просто вони підстрахувалися, попереджаючи.

— Може й так, — відповів я. — І що ми робитимемо?

— Я пропоную прийти пізно ввечері або ж перед світанком. У ці години навряд чи хтось буде сильно пильнувати там, — із запалом запропонував Давид.

—Має спрацювати, — погодився Оскар. — Попливемо разом чи хтось один?

— Мабуть, краще самому плисти, — промовив Алекс.

— І хто ж це буде? — поставив я логічне запитання.

— Ай, та на місці вирішимо, — відмахнувся Давид. — Пропоную вирушати за кілька годин, якраз сутінки стануть густішими.

— Згода, — промовив Оскар і обвів нас поглядами. Ми з Алексом кивнули, хоч я і зробив це дуже обережно і з сильними ваганнями.

— Мені це все не надто подобається, — ледве чутно промовив Марк.