Розлом Морського Диявола. Перша жертва

Розділ 4

Спершу Оскар читав знайомі всім легенди: про пегаса, який пролетів небом, утворивши веселку, про квіт сансевієрії у ніч кривавої повні, про перевертнів та вовкулак, які нібито мешкають серед людей.

— Так, Оскаре, це все ми знаємо! — промовив нетерпляче Давид. — Може, там щось нове, незвичне є? Таке, щоб ми тут усі зуби скололи від страху? — Давид скорчив страшну пику, а Марк кинув на нього погляд повний осуду.

— Зараз подивимося, — Оскар почав гортати сторінки книги, переглядаючи назви легенд одну за одною. — Це нам відомо, це теж, цього ми знаємо ще страшнішу інтерпретацію... О! Здається, щось є! 

— Що там? — Алекс посунувся вперед, сповнений цікавості.

— «Легенда про Розлом Морського Диявола», — прочитав Оскар, і ми захоплено загуділи.

— Це щось новеньке! — вигукнув я.

— Давай, Оскаре, декламуй, ми готові слухати і лякатися, — промовив Давид моторошним голосом і хихотнув.

Оскар, вмостившись зручніше у кріслі, почав читати.

 

«В ніч повного блакитного місяця, коли здіймається жахлива моторошна буря, Морський Диявол відправляє буревіями ключ до своїх володінь. І летить він крізь час, простір та тонкі матерії, долітаючи туди, де є особа, здатна ним скористатися.

Ключ цей відкриває двері до його світу, сповненого магічних створінь, чарів та містичних пригод. Якщо ти потрапив до цього світу — вже ніколи не повернешся додому, лишившись там назавжди. Ключ, який відкриває ці двері, пошматує тебе, немов хижий звір, якщо спробуєш скористатися ним для втечі. Лише прихильність Морського Диявола може сприяти твоєму поверненню, і тільки якщо ти з власної волі захочеш покинути його володіння.

Ключів цих є багато, і розкидані вони по тисячах світів, дозволяючи володінням Морського Диявола розповзатися все більше і більше, захоплюючи своїм Розломом усю світову матерію. Він не відкликає свої ключі назад, знаючи, що чим більше жертв пройде в його двері, тим краще буде для нього. Так і лишаються вони на тому місці, куди потрапили, пробивши тканину між світами. Хтось називає їх уламками метеоритів, хтось — самотніми скелями посеред морів та океанів.

Але яка б не була назва, відомо одне: щойно підпливеш до Розлому Морського Диявола із необхідним душевним станом — він затягне тебе у свій світ, вхопивши за ноги слизькими мацаками та потягнувши на дно.

Будь обережний, друже, якщо не хочеш стати мешканцем цього світу. Коли побачиш у морі уламок плаского каміння, а у воді щось лоскотатиме твої стопи і чіплятиметься за ноги — не пливи до нього... Не пливи...»

 

Коли Оскар дочитав, в кімнаті запанувала оглушлива тиша. Він опустив книгу, суплячи брови і дивлячись на текст легенди із невірою і острахом. 

Мда... ось вам і «зуби скололи від страху», легенда і справді моторошна. Та ще й потрапила нам якраз тоді, коли ми на морі, а за вікном не на жарт розгулялася буря, якої в жодних прогнозах не було.

Першим тишу перервав Давид, розсміявшись:

— Хлопці, ви чого з такими обличчями сидите? Це ж просто казочка! Вразилися сильно, чи що? — Схоже, що дійсно вразилися усі, окрім нього.

— Якось аж занадто реалістично звучить, враховуючи «невидиму» для метеорологічного центру бурю, наслідки якої ми з вами бачимо з вікна, — тихо промовив Марк. — До того ж, сьогодні була повня.

— Ой та припини, Маркусе! Ну хто-хто, а ти точно не мав би вірити в такі нісенітниці! Ти ж у нас голова Ради Раціоналізму! — відповів Давид, звівши очі до неба.

— Але ж це дивно, хіба ні? — Марк серйозно подивився на приятеля.

— Та може й дивно, а може, якийсь циклон пронісся без попередження — хтозна! Але я не думаю, що слід всерйоз сприймати цю легенду!

— Я теж думаю, що не варто загострювати на цьому увагу, — втрутився Алекс. — Моторошна легенда, так. Але ж на те вона й легенда, аби не мати нічого спільного з реальністю.

— А ти що думаєш, Оскаре? — звернувся я до друга, який досі сидів, замислено вдивляючись у сторінки книги.

Оскар підвів на мене погляд, лишаючись ще якийсь час серйозним, а потім всміхнувся і промовив:

— Я думаю, що вже настав час вечері! Хто готує? — Хлопці, як один вигукнули: «Цур не я», і цього разу ця сумнівна честь випала мені.

Гаразд, за приготуванням вечері буде час подумати, що ж особисто я думаю стосовно цієї легенди.

__________

ВІЗУАЛ:

Книга "Міські легенди та містичні історії"

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше