Глава 17.7.

Герцог де Брієнн

Якщо хочеш зробити щось добре - зроби це сам. Істина, яку чомусь не всі та далеко не завжди приймають до уваги. І я сам також. Істоти, які звикли до того, що їм все підкоряються та виконають без зволікання та помилок, рано чи пізно приречені зіткнутися з тим, що один єдиний наказ, який не був правильно виконан, може запустити цілу купу неконтрольваних подій. Які вже принесли та ще принесуть чимало клопоту. Чому вона не вмерла? Служниця ссилалася на всіх відомих та невідомих божеств, клялася, що все зробила в точності, як їй було наказано. Тим не менш, дівчина залишилася живою.
Залишився лише один день до початку публічних змагань, а переналаштування обладнання з огляду на нову несподівану учасницю йде семимильними кроками. Брат ще вперся рогом та не хоче не за яких умов відпускати на волю мсьє д'Омона. Щось вони буцімто знайшли в його підсвідомості, що може загрожувати короні. Сьогоднішній похід інкогніто до жандармерії не просто нічого не роз'яснив - він все тільки ускладним. Бо окрім всього іншого мені доповіли, що ще одна істота, що була свідком нападу на Даніеля, безслідно зникла одразу після того як отримала гроші. З одного боку це цілком було очікувано, але дивно, що поштаря не можуть знайти ані мої люди, ані люди мого основного союзника. Він звісно сам по собі дуже загадкова особистість, але я не лізу в його діла, він - в мої. Поки що така співпраця нас обох цілком влаштовує. А за поштарем вже відправили гонця до столиці - подивимося, що скажуть там.
Я покрутив в руках золоте перо. Неможливо працювати, бо думки постійно повертаються до проблем та джерелу цих проблем, а точніше - до мадмуазель Фено, з'явилась ніби з повітря. Жодним рухом, жодним поглядом не змушує мене сумніватися в її походженні чи історії життя. Мрійниця, яка, нехай і несподівано, потрапила в ту саму свою мрію, але не розгубилась та хоче тепер втілити усі свої бажання сповна. Амбіціозна, розумна, вправна. Сьогодні під час нашої прогулянки виявилось, що ще й начитана. Батько дівчини, колишній придворний маг, й справді гарно займався її вихованням.
Мене справді вона цікавила. Здавалося, ніби в її присутності щось постійно від мене втікало, я постійно щось втрачав з поля зору. Якась, здавалося б, маленька деталь, але це не давало мені спокою. Хто ви, мадмуазель Фено?