Глава 13.3.

— Отже, з першою командою серед наших головних супротивників ми ось-ось познайомимось, — тихо протягнула я, щоб підтримати розмову з Жаком.

Заручитися довірою в менталіста – це може виявитися доволі корисним. І навіть якщо я прямо-таки довіри в нього викликати не зможу, як мінімум щось корисне, а з цієї розмови я почерпну.

Менталіст кивнув, одночасно мені й ніби своїм думкам.

— Будь готовою до того, щоб тримати обличчя, — серйозно, але так само тихо почав він, — бо мені навіть не потрібно читати думки цієї особи та її подруг, щоб зрозуміти, що зараз ти будеш новиною номер "один" на сьогоднішню зустріч. Будуть намагатися вивести на емоції, можливо навіть на агресію. Причому не тільки через раптове зарахування тебе, як провінціалки, до нашої команди, — Жак прискіпливо пройшовся поглядом по моїй сукні.

— Так, Женев'єва мені вже все пояснила про вбрання, — похмуро сказала я.

— Останні події дуже сильно сколихнули всю спільноту Світлого королівства, а тих, хто приймає участь в Іграх – особливо. Тому надто сильно не переймайся, мсьє де Брієнну навіть надто зусиль не доведеться прикласти, щоб зам'яти цей невеликий скандал.

— Це, декілька хвилин тому, підходила мадмуазель де Летельє-молодша? Мені ж не здалося? — до нас доєдналися принц з Женев'євою.

— Нажаль, Даніелю — так, — похмурий менталіст тільки хіба що очі не закатив.

Кронпринц значно знизив тон та в той же час владно звернувся до друга, примудряючись привіт цьому ще й втримувати легку усмішку на обличчі.

— Не забувай де ми знаходимося. Повір, мені теж спілкування з цим сімейством не приносить великого задоволення. Але умовно Королівські Ігри почалися одразу, як ми перетнули кордон герцогства Ле Зюма та зараз, навколо нас – лише вороги. Тому лише одна невдала, непривітна усмішка, або роздратований погляд – і завтра ж це буде в пресі, пощастить, якщо не на перших сторінках газет. — він посміхнувся ще ширше, а потім вже нормальним голосом продовжив, — Не будемо змушувати дам чекати.

Ми, всі четверо, пройшли вглиб зали. Разом з цим, все більше й більше гравців звертали на нас увагу. Наскільки я могла порахувати, тут були присутні близько ста істот. Як мені зранку розповів Даніель, цьогоріч приймали участь рівно двадцять команд по чотири людини в кожній. Та звичайно, що кожен, поруч з ким ми проходили, приділяв увагу моїй сукні. Одразу ж починались перешіптування та все інше в цьому ж дусі, але, незважаючи ні на що, моя постава ані трохи не поступалася поставі інших учасників моєї команди. Така сама статечна та поважна зі спокійно-ввічливим виразом обличчя.

Та сама дівчина в блакитній сукні стояла серед ще трьох дівчат – теж однієї русалки, дракона та людини. Цікаво, для молодшої сестри королівської "радниці" виділили спеціальний артефакт, щоб достатньо довго перебувати на суходолі, як для старшої мадемуазель де Летельє, чи все ж таки зробили на території маєтку для гравців окремий басейн? Від цієї думки мені дуже захотілося засміятися, але я втрималась. Насилу. Принаймні, це мені значно покращило настрій.