Глава 12.5.

Проігнорувавши абсолютно всіх журналістів, ми поспішним кроком пройшли через натовп та увійшли до будівлі.

Усередині все було теж по воєнному суворо та стримано. Але, що головне, – тут не було цих набридливих журавлюг.

Ти надто голосно думаєш про те, як вони тебе дратують.

Не бачу сенсу це приховувати на даний момент, Моміль.

До нас одразу ж підійшов похмурий розпорядник.

— Дозвольте відрекомендуватися, Ваша Високосте, Ваша Світлосте, мадмуазель, мсьє... — але уклінов він не робив, обмежившись одним лише кивком голови, — з ким ми ще не знайомі, моє ім'я – Джуліан Ротфор. Я головний розпорядник цьогорічних Королівських Ігор. Прошу, за мною, — і навіть він не залишив без уваги моє з герцогом вбрання, пройшовшись по нас прискіпливим поглядом, — мадмуазель... як я можу до вас звертатися?

— Мадмуазель Фено, мсьє Ротфор.

— Отже, мадмуазель Фено, — все це він все ще казав находу, — усі учасники заздалегідь отримали по спеціальному артефакту. Я так розумію, що в вас його все ще нема?

— Так, ви маєте рацію. Нажаль, ще ні.

Чому я вперше чую про ще якісь додаткові артефакти? Крадькома я глянула на свою "веселу" компанію, вони були анітрохи не здивовані. Хоча з тим же успіхом я могла би спостерігати за реакцією своїх ворогів. Ці люди мене ледь не отруїли, точніше, чому ледь? Отруїли. А я до сих пір достовірно не дізналася хто до того, окрім де Брієнна, точно ще причетний. І ще, чому мені цей артефакт не видали раніше?

— Я здогадувався про це, тому, тримайте, — він передав мені якусь скриньку.

О! Я знаю що це, — підхопилася білка, — у маєтку, після всього, розповім тобі для чого...

Чоловік ніби почув Моміль, хоча це було неможливо, та уважно поглянув на хвостату. Через що вона навіть ментально миттєво змовкла, трохи лякливо дернувши хвостом.

— У такому юному віці вже обзавестися власним фамільяром, вітаю, — протягнув чоловік.

— Так, мадмуазель Фено вміє дивувати, Джуліане, — втрутився в розмову доти мовчазний герцог.

Мені було не так цікаво слухати, що ж ще розповість йому про мене де Брієнн, тому цілком поринула в думки про артефакт. Черговий захист? Засіб для зв'язку? Що це могло б бути? Здається, артефакти подібної сили дії повинні були бути рідкісним явищем для Світлого королівства. Як і в принципі артефактів, бо артефактори – то надто вже специфічна професія. Таких магів в принципі дуже мало, тому кожен артефакт цінувався на вагу золота.

Після ще декількох довгих та заплутаних коридорів, наша маленька процесія зупинилася перед дверми, звідки вже доносилася музика та голоси. Ось і настав час познайомитися з нашими супротивниками.