Глава 5.4. Королівська родина

— Дійсно? Дівчина така талановита? — спитав монарх в своєї радниці.

— Так, як я можу бачити, вона вже навіть фамільяром обзавелася, — хвостата на цій фразі неусвідомлено завмерла на моєму плечі, — Але бідолажку не взяли до академії через її походження, — вона з поганенько зіграною жалістю подивилася на мене.

Коли вона вже встигла про це все дізнатися? Чи може бути серед людей дядька зрадник? Та ні, навряд. Скоріше за все, їй доповіли інформацію про мене з академії. Врешті решт, ректор теж належить до шляхетного роду русалок, хто знає, які в нього відносини з донькою герцога.

Мені вона не подобається ще більше ніж той поштар, — забурчала Моміль.

Повір, мені вона теж не подобається, але зараз вона може бути нам корисною, — як мій фамільяр, вона дала клятву та не зможе мене тепер зрадити, або сказати щось зайве, тому можна без побоювань чимось поділитися.

Корисною?

Саме так.

— Відсутність ректора погано відобразилася на цьогорічному вступі, — посетував, качаючи головою Його Величність, — А щодо Ігор... команду спадкоємця ні в якому разі не можна знімати зі змагань.

Король сів на софу та махнув рукою, дозволяючи нам теж сісти. Мадмуазель де Летельє сіла поряд з ним, а ми розташувалися на дивані та кріслах. Краєм ока я помітила, що в холі значно зменшилася кількість істот, зараз тут лишалися лише ми й охоронці короля біля виходів.

— Як я вже казав, в мене обмаль часу, так що це діло я повністю ввіряю мадмуазель де Летельє.

Вищеупом'янута мадмуазель ну дуже мило усміхнулася йому. Звісно, вона про це попіклується, причому з неабиякою радістю. Чому їй могла знадобитися на Іграх саме Кора Фено? Гарна тема для роздумів. У моїй ситуації не було права на поразку, часу не те що мало – його нема. Іншим шляхом я на Ігри вже ніяк не попаду, а вони – це єдиний шанс вийти на слід зрадників. Усі ниточки вели саме сюди. Дівчина-іллюзіоністка з провінції, роль якої я грала, надто незначна фігура в цій шахматній партії. Пішак. А що роблять з пішаками? Правильно — зазвичай приносять в жертву. Яким чином мене хоче використати ця жінка? Є у мене деякі підозри на цей рахунок та вони мені щось не подобаються...

— Я не сумніваюся в талантах Кори, але я думаю, що в неї поки що не вистачить досвіду для участі в Іграх. Та, як капітан команди, я проти, — висловився Даніель.

— Це, звісно ж, твоє право, дорогий, — все тим самим "медовим" тоном казала русалка.

"Дорогого" ледь не перекосило від такого звернення.

— Але ж Кора – найкращий варіант хоча б тому, що нам зараз як ніколи важливо показати свою лояльність до вихідців із Зачарованого лісу, — вона глянула на короля, судячи з виразу обличчя того, він розділяв її думки, — Та ти й сам це розумієш. Наше королівство тільки но почало налагоджувати з тим лісом хоча б якийсь контакт. А фея-дріада, нехай навіть напівкровка, у команді спадкоємця – це чудове рішення.

Ну ви тільки подивіться – як гарно все розіграла. Не було б мені від цього ще шкоди в перспективі – я б нею захопилася. Не подобається мені все це, ой як не подобається. Гарно відмовитися в мене вже навряд вийде — ця рибохвоста вигадає нові аргументи, та ще гірше – почне щось підозрювати. Для "звичайної провінціалки" брати участь у такому заході – це щось схоже на ще одну мрію.

— Участь в Іграх може бути небезпечно для життя, в не залежності від того, наскільки істота талановита. Кора була зарахована до академії буквально декілька годин тому! — не уймався кронпринц

— Як менталіст, перевіривший її свідомість, я можу сказати, що Кора дійсно отримала вдома гідну освіту, але в неї не було досить багато практики, — втрутився Жак.

— Вашою ціллю не є перемога у цих змаганнях, — уважний погляд на Даніеля, — Мій син повинен показати себе та свою силу. Все інше — не важливо. Що ж до небезпеки на Королівських Іграх – ми, звичайно, не будемо примушувати дівчину, а спочатку спитаємо в неї – чи хоче вона брати участь, чи ні, — король повернувся усім корпусом до мене, очікуючи на відповідь.

Принц на це лише зцепив зуби,. 

Все якось так швидко відбувається, я не встигаю їх усіх зрозуміти. Нам зараз насправді пропонують взяти участь в Іграх та ще й в команді спадкоємця?!

Не хвилюйся, Моміль, все найгірше ще попереду.

В тебе жахливе почуття гумору.

Що поробиш, я така, яка вже є. Можеш починати звикати.

Доведеться відходити від плану – іншого виходу все одно немає.

— Я погоджуюся на участь в Іграх.

— Чудово! — засяяла посмішкою русалка, — у нас обмаль часу, а вам мадмуазель Фено, ще треба принести клятву учасника Ігор.

І чому мені здається, що ти мене зараз у щось вплутала?.. – продовжила бурчати білка.

Ти ж журналістка, чому ти ще не на сьомому небі від щастя?

Одне діло – бути репортером на Іграх і зовсім інше – бігати там самій по полю та бути жертвою інших журналістів.

Я не відповіла білці, але мимоволі подумала про те, що вона ще навіть не уявляєш рівень цього "щось" у який вона вляпалась, зв'язавшись зі мною. Ну, я, принаймні, нікого не примушувала. Ну, майже.

— В такому разі, я передаю право вирішувати це питання мадмуазель де Летельє, — підіймаючись, король поцілував тильну сторону її руки.

Вже через кілька хвилин, про монаршу присутність тут не нагадувало абсолютно нічого окрім сидячій з задоволеним виразом обличчя русалки.

— Можемо приступати прямо зараз, — куди вона так поспішає? — ось текст, тримай... те, мадемуазель Фено.

Через п'ять хвилин я вже казала клятву, вивчену мною напередодні.

Що найцікавіше – це була дуже-дуже стара магія. Причому, настільки стара, що тут висвітлюються теми, які у сучасному світі вважаються чимось вигаданим. У цій клятві істота присягає не шкодити Світлому та, увага Темному королівствам. Звичайним народом це давно сприймається як банальна формальність для більшого ефекту, але насправді історія цієї клятви уходить далеко в минулі століття, коли були відкриті перші Королівські Ігри й коли Світле королівство ще існували пліч-о-пліч з Темним. Загалом – дуже давно.