Глава 5.3. Королівська родина

— Сподіваюся, мадемуазель д'Омон, ви розумієте, що доки триває слідство, я не дозволю вам проживати під одним дахом з моїм сином у маєтку, що виділили для проживання гравців.

— Ваша Величносте, — наважився втрутитися Даніель, — батьку... я нічого не розумію, у чому його звинувачують?

Король повернувся до нього та окинув попереджувальним поглядом, мовляв, не лізь. Але все ж таки відповів.

— В мене не має часу на пояснення, сину. Все, що тобі зараз треба знати, це дві новини: цьогоріч в Іграх змінили правила й учасників в кожній з команд повинно було бути чотири та що Люсьєн до цієї зміни має відношення.

Кронпринцеве лице ніби скам'яніло. А білка навпаки включила свою внутрішню "журналістку":

Це що значить? Як це – чотири учасника на команду, завжди ж три було, — нічого не розуміючи, поділилася своїми роздумами Моміль, — Це виходить, що... адже до початку Ігор залишилися лічені дні! Якщо команда принца зараз же не знайде собі четвертого, то її дискридитують!

Хтось подбав про те, щоб про це дізналися в останній момент, — відповіла їй.

Ну так, цікаво, хто ж цьому міг посприяти? Навіть не знаю...

Якщо подумати, то принц, Жак та Женев'єва тільки-тільки повернулися з полевої практики, від них приховати було не дуже складно. До того ж, імена учасників були таємницею для усіх нас аж до сьогодні й кількость учасників була, судячи з усього, таємною та розповсюджувалася виключно серед учасників та адміністрації ВНЗ. Куди тільки дивився ректор столичної академії?

Мало того що талановита, та ще й розумна білочка. Знає, на що звернути увагу.

Ректор столичної академії сам був досить довгий час відсутній, — трохи поділилася і я своїми знаннями, — А звідки ти знаєш, що команда тільки но повернулися з практики?

Місця треба знати, — схоже, вона образилась.

І друге питання: звідки ти знала, якою дорогою та коли поїде їхній екіпаж? — це те питання, яке турбувало мене ледь не усю дорогу.

Мені нічого не відповіли.

— Не хвилюйся, ми зробимо все, що в наших силах, — я стояла неподалік, тому почула, як Жак пошепки звернувся до Даніеля, — Все інше ти можеш взнати сам від жандармів. Напевно, це якась помилка та все рішиться згодом. А твій батько все одно своє рішення мені здається, що навряд чи зараз змінить.

Принц кивнув, визнаючи, що це дійсно було б розумно.

— Я... дозвольте мені відлучитися на деякий час... — схоже, Женев'єва вже більше не може тримати свої емоції при собі.

Король раптово пом'якшав. Схоже, що до Женев'єви він все ж таки ставився достатньо добре, незважаючи ні на що. Після його кивка головою, вона майже бігом пішла з холу. А як тільки за цілителькою зачинилися двері, заговорила мадемуазель де Летельє.

— Ми усі щасливі, що зі спадкоємцем усе гаразд, — вкрадливий голос червоноволосої русалки так і лився патокою, міняючи тему такої напруженої бесіди, — це ви врятували кронпринца, чи не так? Мадмуазель Фено.

Я зробила ще один реверанс, тим самим показуючи, що так, мадемуазель Фено – то я.

— Наскільки мені відомо, ви показали досить гідні результати на вступних іспитах в академії. Не зважаючи на це, вас нажаль не взяли з першої спроби... — русалка зробила паузу, — Зараз же ви вже зараховані, вітаю з цим.

— То був мій обов'язок та щире бажання врятувати життя, якщо в мене є така можливість.

Жінка уважно подивилася мені у вічі.

– Як ви, напевно, вже встигли зрозуміти, у команді Столичної академії магії, не вистачає одного учасника, а часу залишилося вже зовсім обмаль... Як ви дивитесь на те, щоб стати тим самим четвертим учасником? — вона, шурхоча спідницямм, підійшла ближче до мене.

А ось це не за планом, я розумію до чого вона веде. Ми повинні були взагалі-то спочатку аккуратно забезпечити відсутність інших кандидатів на це місце. І тільки потім я би принесла клятву та все інше. Ця жінка явно затіває якусь свою власну ігру, але поки що, це збігається з моїми цілями. Тож, чому б ні?

— Це, звісно, дуже велика честь для мене, мадемуазель де Летельє, — я зробила ще один уклін.

Поки що все йде навіть краще, ніж передбачалося.