Глава 4

У буцигарню, вслід за жандармом, завалилася ціла делегація на чолі з ректором Рітцелем і професором Харрісом. Привели їх Маріус та Еріса. Зрадниця-подружка одразу ж кинулася до Магди:
- Магдусечко, золотко, пробач мене, дурепу! Сама не знаю, що на мене найшло! Я ж не думала, що він вас так одразу, і в буцигарні закриє, гадала, посварить трошки і відпустить, - торохкотіла вона.
- Індик думав, - буркнула Магда їй у відповідь, але одразу ж усміхнулася.
Пробачила, зрозумів Таїр. Сам він всепрощенням не страждав, але не ревнива подружка була об'єктом його відплати. Щойно жандарм позбавив їх з Магдою наручників, він звернувся до драконів: 
- Шановні фери. Прошу вас засвідчити дуельний ритуал. Ця людина в моїй присутності образила жінку, мою супутницю, чим завдала образи і мені особисто.
І повернувся до жандарма:
- Я, Ельг-Таїр ен'Дорей, викликаю тебе, Вальдес Брайс, на бій без магії за честь Магди Брайс. Вибір зброї за тобою.
- Ти збожеволів, шибздик? Та я ж тебе без будь-якої зброї за дві хвилини вкатруплю! 
- Прийнято! Бій без зброї до першої крові. Бо мені твоя смерть не потрібна. Наступної суботи на світанку! Ти маєш майже тиждень на підготовку.
Він ступив до жандарма і ляснув його по тильній стороні долоні. На шкірі Вальдеса відразу проступив криваво-червоний магічний знак, свідотство того, що людина має борг. Подібну позначку змити неможливо, вона палатиме аж допоки дуель не відбудеться.
-  І не забудь винести відро, Вальдес! - додала Магда, прямуючи до виходу.

***

- Ви добре подумали, фер ен'Дорей? - спитав ректор, коли вони вже йшли нічним містом у бік академії. Студенти поспішили вперед, професор Харріс звернув до свого будинку, тож свідків у їхньої розмови не було. - Магда Брайс, безперечно, одна з найкращих наших студенток, але вона людина, та ще й простолюдинка. Чи варто заради неї так ризикувати? Я не хочу нікого образити, мій друже, але жандарм не слабший за вас. Та й нареченій вашій подібне благородство навряд чи сподобається. 
- Честь не підлягає соціальному розмежуванню, фер Рітц. Сподіваюся, Елвіна думає так само. І я не став би викликати Вальдеса, якби думав, що він слабший за мене. 
- Ех, молодість, - зітхнув ректор і перейшов до іншої теми, яка була для Ельг-Таїра важлива не менше, ніж його принципи, а саме - до майбутнього випробування вакцини.

***

Завершив своє правління останній Золотий Владика тим, що заснував магічну премію для того, хто створить вакцину від інфекційного параліча, який останнім часом перетворився буквально на драконячий бич. Вражала хвороба і малих і старих, але, якщо у дорослих, які володіли повноцінною магією, все обмежувалося тільки неприборканою діареєю протягом шести днів, то діти і молодь, у кращому випадку, залишалися каліками на все життя, в гіршому ж помирали, прихопивши з собою свою пару, якщо вона в них була. Кількість драконів з року в рік і так скорочувалася через низьку народжуваність, а тут ще оце лихо! Про епідемію говорити поки що було зарано, але маг-цілители вважали, що це лише питання часу.
Хворіли на параліч і люди, але людей було так багато, що смертність від інфекції ніяк не відображалася на їх кількості. Однак і магічна і немагічна академії взялися за розробку вакцини, тому що люди були основними переносниками зарази та головною загрозою для драконів.
У столиці вакциною займався ен'Дорей, у Гірському Стражі - Харріс. Півтора роки тому Ельг-Таїр завершив свою роботу і успішно захистив дисертацію, а пізніше випробував отриману вакцину на зелених афрійських мартишках, схильних до хвороби не менше, ніж люди і дракони. А ось далі справа не пішла. Новий Владика, Валідіор Валаді, різко чинив опір випробуванню препарату на драконах.
- Перевірте спочатку на людях, - постановив він. 
Не прислухатися до нього ен'Дорей не міг, Валаді був не просто правителем та його родичем, а й одним із головних спонсорів проекту. От тільки де знайти таку кількість добровольців, щоби отримати адекватну статистику? Здорові люди не поспішали віддаватися в руки маг-цілителів навіть за гроші. А час збігав, нові випадки захворювання реєструвалися по всій країні. 
В цей час надійшло повідомлення, що професор Харріс теж завершив свою роботу і готовий провести випробування, а студенти немагічної академії, всі як один, виявили бажання стати добровольцями.
- От і добре, - зрадів Владика. - Організуємо змагання. Чия вакцина краще проявить себе, ту й запустимо у виробництво.
Тож Магда Брайс практично не помилилася, визначивши мету приїзду Ельг-Таїра. За винятком хіба того, що він прибув не розробляти вакцину, а тестувати її.

***

Коли Таїр попрощався з ректором і повернувся в студентське крило, на кухонному столі на нього чекала готова вечеря: макарони з сиром, бутерброд з шинкою, овочевий салат і чашка гарячого чорного чаю. Сервірування столу не викликало цього разу у дракона жодних нарікань: на чистій лляній серветці було виставлено куплений вранці посуд, а столові прибори лежали точнісінько на своїх місцях. Сама Магда мила глиняну тарілку – дівчина повечеряла не дочекавшись дракона. 
Сказати, що він був розчарований? Ні. Він розгнівався. Біля буцигарні кинула його, а сама втекла зі студентами, і тепер... ось, зараз поставить свою тарілку в буфет і піде! Роздратування мимоволі вирвалося назовні:
- Я сподівався, ти скористаєшся нормальним посудом, якщо він у тебе тепер є, а не цим неподобством, - він кивнув на тарілку в її руках. 
 Але драконові відповіли з надзвичайною гідністю:
- Ця тарілка зі мною вже дев'ять років. Я сама зліпила її на уроці гончарної майстерності. І пам'ятаю, що вранці ти нічого не мав проти неї. 
- Я розраховував, що ти повечеряєш зі мною, - спробував пояснити свій випад Таїр. 
І почув відповідь, якої аж ніяк не чекав від селянки:
- Але забув мене запросити. 
Так, чорт забирай, він чомусь вирішив, що це само собою зрозуміло і не став розшаркуватись. А варто було б. Не можна принижувати її почуття власної гідності. Адже вона не просто його єдиний друг у цьому місті, а ще й дівчина!
- Пробач, - сказав він, - я, здається, так стомився, що нічого вже не розумію, от і кажу дурниці.
- І не дивно, - вона присіла поряд і підсунула ближче до Таїра тарілку з салатом, - всю ніч танцювати, а потім такий важкий день пережити! Хто завгодно би стомився. Я-он, уночі спала, і то ледве тримаюся на ногах. 
Ой, дурень! Вона ж людина, її берегти більше за будь-яку драконячу раті потрібно!
- Іди, лягай спати, Магдо, - відпустив він дівчину.
- Авжеж, - погодилась вона. - Але спершу в душ. Гаряча вода ще сорок хвилин буде, так що поспішай, якщо хочеш встигнути.
Магда пішла, а Таїр взявся за вечерю. Ще вранці він, мабуть, не здолав би такої великої порції, а зараз, задумавшись, проковтнув і не помітив.