Глава 3

А далі почався невимовний бедлам. Таїр і Магда кинулися до Маріуса, а Еріса вискочила в загальний коридор і заволала

— Вбили! Маріка вбили!

В результаті за хвилину на кухні ніде було кроку ступити — там зібралося практично все населення гуртожитку, прибігли навіть аспіранти з сусіднього крила.. От тільки допомогти постраждалому ніхто не міг, бо що саме потрібно робити при магічних ураженнях, не знали ні студенти, ні Їхні більш освічені колеги. Магічних дисциплін в академії не вивчали.

Магду від постраждалого відтіснили, а Таїра взагалі заблокували в куті між плитою та коморою. Добре, що хоч послухалися його поради і Маріусу допомогли. Щойно постраждалий почав приходити до тями, Таїр велів влити йому в рота цілий флакон макового відвару. Готове зілля швидко знайшлося у когось у кімнаті. Звичайно, після цього Марік знову відключився. Не відчув навіть, як його переклали на ноші і понесли до лікувального крила.

Еріса побігла за носилками, а Магда принесла корпію та розчин карболки і почала обробляти подряпини на обличчі Ельг-Таїра. Потреби в тому особливої не було — через кілька годин порізи затяглися б самі собою. Регенерація у Таїра була хоч і сповільнена, але все ж таки драконяча. Однак таке швидке загоєння без обробки важко було б пояснити оточуючим.

— Ти впевнений, що маковий відвар — саме те, що Маріку потрібно? — тихо спитала Магда. — Це дуже сильний засіб, він рідко застосовується.

«Авжеж, і саме тому був у когось у вільному доступі? Хоча дівчисько настільки наївне, що може й не знати про згубні пристрасті своїх колег», — подумав дракон і пояснив уголос:

— Після макового зілля він проспить не менше восьми годин і не відчуватиме болю. За цей час магічний заряд повинен розвіятися, якщо не мав специфічної спрямованості.

Свої призначення Ельг-Таїр коментував виключно для дівчини, але його почув аспірант, який приніс зілля.

— А ти звідки знаєш? — раптом спитав він. — Ти що, маг?

На Таїра пахнуло раптовим холодом. Зрозуміло. Магів цей тип ненавидить, як то кажуть, від душі.

— Читав, — відповів Таїр, ігноруючи останнє запитання. — Цікаво було.

— А мені-от цікаво, звідки в старому артефакті взявся такий потужний заряд? — постало питання явно параноїдальної спрямованості, що, загалом, і не дивно, якщо він зловживає зіллям. — Та й Ерісі чого б було брехати про вбивство? А може, це ти в Маріка плазмоїдом поцілив? Дівок не поділили, чи що? — він хитнув головою у бік Магди.

Виявилося, що макова параноя заразлива. Ідею підхопили, наче пісню, і вже за п’ять хвилин Таїр із Магдою були замкнені в комірчині, а хтось із аспірантів побіг за жандармом.

Чому їх замкнули удвох? А тому, що дівчина почала голосно обурюватися і вимагати, щоб Еріса засвідчила невинуватість Таїра, на що та, коли повернулася, відповіла категоричною відмовою:

— Я нічого не бачила, — сказала вона. — Я спиною до вас стояла.

Поява жандарма анітрохи не полегшила ситуацію. Мало того, що той відразу ж розгледів в Таїрі дракона (як представник влади, він був посвячений у таємницю ритуалу, незважаючи на те, що сам, як людина, перебував під його впливом), так ще й з’ясувалося, що у нього з Магдою досить напружені стосунки, і він не проти зайвий раз помститися. А оскільки жандарм був чи не єдиним представником закону в цьому місті, перешкодити йому ніхто не міг.

У результаті Ельг-Таїр ен’Дорей і Магда Брайс, скуті наручниками рука до руки, опинилися в буцигарні.

Місцевий застінок розташовувалася неподалік академії, у маленькій обшарпаній хатинці. Видно було, що популярністю в народі цей заклад не користується, але камера попереднього ув’язнення там все ж таки була. Туди й привів жандарм своїх заарештованих. Розбиратися в їхній справі він наміру не мав — не спитав навіть імені Ельг-Таїра.

— Ось викличу завтра дізнавача зі столиці, нехай він і розбирається, що ви там накоїли, — сказав він. — А моя справа маленька.

— Дядьку Валь, ти робиш помилку! — спробувала врозумити його Магда. — Ми ж ні в чому не винні! Марік прокинеться і сам це підтвердить!

Таїр здивовано зиркнув на подругу по нещастю. Це що ж виходить, цей мордоворот — її родич? І отак, запросто, збирається замкнути її в камері зі стороннім чоловіком? До ранку? Ситуація втрачала останній зв’язок з реальністю.

— Нехай спочатку прокинеться ваш Марік, — резонно зауважив жандарм. — А ти взагалі мовчи, шльондро драконяча. От як знав, що рано чи пізно і ти перекинешся до цих... Усі ви, лярви, однакові!

Магда аж стиснулася від цих слів, а Таїр відчув, як у грудях здіймається непереборне бажання розмазати жандарма по стінці. Але що вдієш, коли ти прикутий до дівчини?

А негідник тим часом користувався своєю владою:

— Твій батько не здатний тебе виховати, то я зроблю це за нього! Ось посидиш в  камері з оцим, — він зміряв Таїра презирливим поглядом, — і взнаєш, як зв’язуватися з драконами. Може, він тобі від доброго серця ще й друге око підіб’є!

І повернувся, маючи намір вийти і зачинити двері.

— Ти куди?! — заверещала Магда. — Випусти мене негайно! Мені в туалет потрібно!

Але той тільки розсміявся у відповідь:

— Який ще туалет? Там відро є, у кутку стоїть. Але якщо дракон від того блюване, я тебе прибирати примушу. Проживання відпрацьовувати потрібно! — вийшов і з хрускотом провернув ключ у іржавому замку.

— Скотина! — крикнула Магда йому вслід, і цього разу Ельг-Таїр був із нею цілком згоден.

Крім відра, у камері була ще нефарбована дерев’яна лава — стара, але досить міцна: навіть не рипнула, коли Таїр і Магда всілися на неї удвох.

— Він твій родич? — спитав Таїр про жандарма.

— Так. Двоюрідний брат батька.

— Це до нього ти поспішала по допомогу, коли сестру викрали?

— Так. Малоліткою дурною була. Тільки потім здогадалася, що це він чутки мерзенні про неї розпускає.

— Навіщо? Навряд чи подібне замовлення могло виходити від викрадача. Дракон не став би паплюжити свою істинну — йому вигідніше, щоб усі про неї якнайшвидше забули.