Глава 3

А далі почався невимовний бедлам. Таїр і Магда кинулися до Маріуса, а Еріса вискочила в загальний коридор і заволала: 
- Вбили! Маріка вбили!
У результаті за хвилину на кухні ніде було кроку ступити, там зібралося практично все населення гуртожитку. От тільки допомогти постраждалому ніхто не міг, бо що саме потрібно робити при магічних ураженнях, не знали ні студенти, ні аспіранти. Магічних дисциплін в академії не вивчали.
Магду від постраждалого відтіснили, а Таїра взагалі заблокували у куті між плитою та коморою. Добре, що хоч послухалися його поради і Маріусу допомогли. Щойно постраждалий почав приходити до тями, Таїр велів влити йому в рота цілий флакон макового відвару. Готове зілля швидко знайшлося у когось у кімнаті. Звичайно, після цього Марік знову відключився. Не відчув навіть, як його переклали на ноші і понесли до лікувального крила. Еріса побігла за носилками, а Магда принесла зі своєї спальні корпію і розчин карболки і почала обробляти подряпини на обличчі Ельг-Таїра. Потреби в тому особливої ??не було, через кілька годин порізи затяглися б самі собою, регенерація у Таїра, була хоч і сповільнена, але все ж таки драконяча, але таке швидке загоєння без обробки важко було б пояснити оточуючим.
- Ти впевнений, що маковий відвар, саме те, що Маріку потрібне? – тихо спитала Магда. - Це дуже сильний засіб, він рідко застосовується.
Авжеж, і саме тому був у когось у вільному доступі? Хоча дівчисько настільки наївне, що може й не знати про згубні пристрасті своїх колег, подумав дракон і пояснив:
- Після макового зілля він проспить не менше восьми годин, і не відчуватиме болю. За цей час магічний заряд повинен розвіятись, якщо не мав специфічної спрямованості.
Свої призначення Ельг-Таїр коментував виключно для дівчини, але його почув аспірант, який приніс зілля.
- А ти звідки знаєш? - раптом спитав він. - Ти що, маг?
На Таїра пахнуло раптовим холодом. Зрозуміло. Магів цей тип ненавидить, як то кажуть, від душі.
- Читав, - відповів Таїр, ігноруючи останнє запитання, - цікаво було.
- А мені-от цікаво, звідки в старому артефакті взявся такий потужний заряд? - постало питання явно параноїдальної спрямованості, що загалом і не дивно, якщо він зловживає зіллям. - Та й Ерісі чого б брехати про вбивство? А може це ти в Маріка плазмоїдом поцілив? Дівок не поділили, чи що? - він хитнув головою у бік Магди.
Виявилося, що макова параноя заразлива. Ідею підхопили, наче пісню і вже за п'ять хвилин Таїр із Магдою були замкнені в комірчині, а хтось із аспірантів побіг за жандармом. Чому їх замкнули удвох? А тому, що дівчина почала голосно обурюватися і вимагати, щоб Еріса засвідчила невинуватість Таїра, на що та, коли повернулася, відповіла категоричною відмовою.
- Я нічого не бачила, - сказала вона, - я спиною до вас стояла.
Поява жандарма анітрохи не полегшила ситуацію. Мало того, що той відразу ж упізнав у Таїрі дракона (як представник влади він був посвячений в таємницю ритуалу, незважаючи на те, що сам, як людина, перебував під його впливом), так ще й з'ясувалося, що у нього з Магдою досить напружені стосунки і він не проти зайвий раз помститися. А оскільки жандарм був чи не єдиним представником закону в цьому місті, перешкодити йому ніхто не міг.
В результаті, Ельг-Таїр ен'Дорей і Магда Брайс, скуті наручниками рука до руки, опинилися в буцигарні.

***

Буцигарня розташовувалась неподалік, у маленькій обшарпаній хатинці. Видно було, що популярністю в народі цей заклад не користується, але камера попереднього ув'язнення там все ж таки була. Туди і привів жандарм своїх підопічних. Розбиратися в їхній справі він не став, не спитав навіть імені Ельг-Таїра.
- Ось викличу завтра дізнавача зі столиці, нехай він і розбирається, що ви там накоїли, - сказав, - а моя справа маленька.
- Дядько Валь, ти робиш помилку! - спробувала врозумити його Магда. - Ми ж ні в чому не винні! Марік прокинеться і сам це підтвердить.
Таїр здивовано зиркнув на подругу по нещастю. Це що ж виходить, цей мордоворот їй родич? І отак, запросто, збирається замкнути її у камері зі стороннім чоловіком? До ранку? Ситуація втрачала останній зв'язок із реальністю.
- Нехай спочатку прокинеться ваш Марік, - резонно зауважив жандарм. - А ти взагалі мовчи, шльондра драконяча. От як знав, що рано чи пізно перекинешся до цих... Усі ви, лярви, однакові!
Магда аж стиснулася від цих слів, а Таїр відчув, як у грудях здіймається непереборне бажання розмазати жандарма по стінці. 
Але що вдієш, коли ти прикутий до дівчини? 
А негідник, тим часом, користувався своєю владою:
- Твій батько не здатний тебе виховати, то я зроблю це за нього! Ось посидиш в одній камері з оцим, - він зміряв Таїра презирливим поглядом, - і взнаєш, як зв'язуватися з драконами. Може, він тобі від доброго серця ще й друге око підіб'є! - І повернувся, у намірі вийти і зачинити двері. 
- Ти куди?! - заверещала Магда. - Випусти мене негайно! Мені в туалет потрібно!
Але той тільки розсміявся у відповідь:
- Який ще туалет? Там відро є, у кутку стоїть. Але якщо дракон від того блюване, я тебе прибирати примушу. Проживання відпрацьовувати потрібно! 
Вийшов і з хрускотом провернув ключ у іржавому замку.
- Скотина! - крикнула Магда йому вслід, і цього разу Ельг-Таїр був із нею цілком згоден.

***

Крім відра в камері була ще нефарбована ??дерев'яна лава, стара, але досить міцна - навіть не рипнула, коли Таїр і Магда всілися на неї удвох. 
- Він твій родич? - спитав Таїр про жандарма.
- Так. Двоюрідний брат батька. 
- Це до нього ти поспішала по допомогу, коли сестру викрали?
- Так. Малоліткою дурною була. Тільки потім здогадалася, що це він чутки мерзенні про неї розпускає. 
- Навіщо? Навряд чи подібне замовлення могло виходити від викрадача. Дракон не став би паплюжити свою істинну, йому вигідніше, щоб усі про неї якнайшвидше забули.
- Та навіщо йому дракон? Він сам по собі гад! Сватався до Гражини колись, а йому відмовили, бо рідня. Ось він і мститься досі. 
- Йому пощастило, що він скував нас разом. Я мав величезне бажання вбити його. 
- Та ти що! - вона відсторонилася, наскільки дозволяли наручники і окинула його уважним поглядом. - Невже поліз би у бійку? Він же вдвічі більший за тебе! 
- Ніколи ще при мені не ображали жінок!
Це було сказано без похвальби, але так, що Магда одразу повірила.
- Дякую, Ельг-Таїре, - тихо промовила дівчина. – Ніхто й ніколи не захищав мене, навіть на словах.
 А Таїр тільки зітхнув. Ну ось, на тобі, ен'Дорей, їж, не обляпайся! Отримав подяку за те, що нічого не зробив.
Магда покрутила скутою рукою, просунула палець під дужку наручника і поскаржилася:
- Незручно!
А потім сказала:
- Слухай-но, Таїре, ти ж дракон, маг. Ти ж можеш зробити щось із цією залізякою? Забери її, розвій, розклади на атоми, або що там ще у вас належить робити? 
Та що ж вона собі дозволяє? Чому щоразу топче драконову душу, піднімаючи найболючіші для нього питання? Причому робить це настільки нехитро, що не відповісти було б ще більш неввічливо, ніж ставити їх. Таїр мовчав досить довго. Потім все ж таки заговорив невесело посміхаючись:
- Я дуже слабкий маг, Магдо. Мені не вистачить сили на те, чого ти прагнеш. Розвиток моїх здібностей зупинився у вісім років. З того часу я користуюся маг-накопичувачем, - він потер слід від кільця на правому мізинці, - а сьогодні, як на лихо, залишив його вдома. Хоча теоретично уявляю, що треба зробити.
- А що саме? Нагріти?
Хм, здається, теорія її цікавить насамперед. У всякому разі, його слова про магічне безсилля вона залишила без уваги. 
- Нагріти я якраз можу. Вогняна стихія першою прокидається в драконі. Я справляюся з нею років із шести. Але, гадаю, це було б нерозумно. Якщо, звичайно, ти не бажаєш отримати опік від розжареного металу.
- Ой, ні, краще не треба! - підстрибнула вона. - Облишмо все як є. Я зачекаю.
І тут же спитала:
- А що б ти зробив, якби міг?
Здається, Ельг-Таїре, час тобі звикати не лише до її прямоти, але й до невичерпної цікавості.
- Я виділив би всі молекули заліза, ну, скажімо, в радіусі півметра і відіслав би їх просто на голову твоєму родичу, - вирішив пожартувати дракон.
Магда засміялася:
- Яка витончена помста! Уявляєш, приїжджає дізнавач, а тут лежать два наші трупи, а скривавлений Вальдес сидить із цвяхами на голові.
- Господи, який жах! Як тобі подібне тільки в голову прийшло? 
- Ти ж сам щойно запропонував!
- Я? – здивувався він. - Та я ні слова не казав про кров і трупи! І звідки взялися цвяхи, адже йшлося про наручники? 
- Наша кров містить залізо, а лава збита цвяхами. А ось наручники я випустила з поля зору.
Тепер і Таїр засміявся по-справжньому:
- Так, я теж не все врахував. Потрібно змінити сценарій.
- Але зовсім трошки. Цвяхи на голові Вальдеса Брайса мені подобаються!
Чудово, тепер він знає повне ім'я негідника, який образив дівчину. Отже розрахунок із ним ще попереду.