Роздум VI. Одностатеве Кохання

      Одностатеве кохання - тема фактично нігілістична, і не тільки на загально-побутовому рівні, а й якщо розглядати її в планетарному масштабі. Однак не можна не відзначити, що ставлення до неї має тенденцію до пом'якшення, а то й до прийняття. І справді, кому яке діло до того, хто і чим займається у вільний від роботи час? До того ж у пристойному суспільстві не прийнято заглядати в замкову щілину...
 
Мореас Фрост
                
                                           РОЗДУМИ ПРО КОХАННЯ

                                   Роздум VI.  Одностатеве Кохання

      Одностатеве кохання - надзвичайно складна, неоднозначна, ємна за своїми масштабами і вкрай резонансна тема.
      Нині хіба що маленька дитина не має уявлення про таку форму людських стосунків у сфері інтиму. А поняття «гомосексуалізм» і «лесбіянство» міцно застовпили собі місце навіть у розмовах скромних домогосподарок на побутовому рівні.
      Як би ми не ставилися до цього живучого, стійкого феномену в суспільстві, але подібний різновид любовних контактів ще здавна мав, має в наш час і, на жаль, матиме місце в осяжному повсякденному житті людства. З цим фактом доводиться миритися, а іноді навіть серйозно брати до уваги, рахуватися з ним. Тим паче, коли, з розвитком комунікацій, явище це набуло масового характеру відкритої епідемії.
      Відразу обмовлюся, я тут не маю на меті детально торкатися морально-етичної складової, і вже, звісно, заглиблюватися в хімію процесів, що кояться в головах затятих прихильників подібного стилю любовної поведінки. Вичерпних матеріалів щодо цих «животрепетних» аспектів у будь-яких джерелах предостатньо. Також не торкатимуся специфічних одностатевих стосунків у так званих «місцях не настільки віддалених».
      Я ж хочу певною мірою поміркувати про природні першоджерела нетрадиційного кохання в рамках звичайної сучасної спільноти, як їх розумію я.
      Усе наше життя - красива гра півтонів і відтінків, народжених за космічним Законом єдності та боротьби протилежностей.
      Біле - чорне. Добро - зло. Праведне - грішне. Природне - протиприродне (привнесене наносне)...
      Що характерно, і перше, що впадає в око, у прошарку населення, зайнятого в суто робітничих спеціальностях, і серед спільноти людей, безпосередньо зайнятих у сільськогосподарському виробництві, можна і не намагатися вишукувати осіб із нетрадиційними замашками. Звідки їм там узятися? Ґрунту немає для подібних відносин. Там у ходу зовсім інші пріоритети, набагато більш приземлені, а уми зайняті одвічним питанням видобутку хліба насущного. До речі, і дітей у їхніх сім'ях, як правило, більше, ніж один. Це, можна сміливо констатувати з певною мірою оптимізму, - найздоровіша, найміцніша і, слава Богу, поки що стійка критична маса, що міцно стоїть на варті традиційних норм, інтересів і догм, у хорошому сенсі цих слів, на захисті людської цивілізації від вимирання, оскільки її кількісна складова в загальній чисельності населення планети значно переважає. І це не може не тішити.
      Але певні, хоч і відносно нечисленні верстви нашого суспільства, часом опиняються в полоні саме крайнощів. І ось він - проступив благодатний ґрунт для одностатевого кохання.
      Богема... Яке гарне слово!.. За ним ховається творче середовище. Прямо скажемо, талановите - гучних імен не перелічити - і незрівнянно чуттєва частина людства.
      Безкрайній розгул емоцій, щоденне зіткнення з прекрасним, безконтрольне пересичення ним, повне злиття з мистецтвом. Та що там - усе життя в ньому! Проте, от лихо, дивишся, уже розмиті загальнолюдські цінності, поняття й орієнтири. І вже не залишається всередині ні прагнень, ні бажання, ні душевних сил витрачати себе на завоювання чийогось дамського серця. Адже все жіноче оточення в очах цих чоловіків стає лише «робочими конячками», виступає в незавидній ролі підручного реквізиту. Ось де приходить кінець таємницям різностатевих почуттів! А що можна відчувати і які почуття оголювати перед нав'язливим реквізитом, який став осоружним? Але внутрішній енергії, що накопичилася, хочеш не хочеш, потрібен виплеск. І собі подібні, рівні, зрозумілі, близькі за духом одноплемінники - зовсім інша справа!.. І начебто випендрюватися потреби немає. І все не затратно і вкрай просто і легко!
       Естеблішмент - управлінці середньої та вищої ланки, процвітаюча і розбещена благами суспільної праці верхівка бізнесу, загалом, еліта, іменована одним пихатим словом «бомонд»...   
      Сильні й не дуже світу цього, наділені необмеженою владою над іншими, вершителі доль людських...
      Вже вони-то можуть собі дозволити все, зокрема будь-яку жіночу ласку і любов, якщо треба, то й купити її. Та хоч скільки, хоч пачками! Однак чи потрібна вона їм, «небожителям»?! Але ж вони нічим не відрізняються від нас із вами, такі самі, як і всі, з тієї самої плоті й крові. І якими всесильними вони не вважали б себе, в їхньому житті настає момент істини. І тут без крайнощів не обходиться. Вони просто втомлюються бути сильними. У них, хоча б на певний час, виникає потреба побути слабкими, беззахисними, щоб не вони, а ними зневажали. Трапляється такий собі ефект бумеранга. Проте як це чоловік, тим паче настільки грізний у повсякденному житті, зможе дозволити собі принизитися в очах жінки, довіритися їй, поплакатися в неї на грудях? Зняти з себе маску перед, у його вже викривленому понятті, нижчою істотою? Вже ні! Ніколи! Гордість не дозволить. Та й, того й гляди, «підставити» може будь-якої миті, розголосити і дискредитувати, або просто продатися іншому чоловікові. А з представником своєї статі - зовсім інша річ. Запросто!
      Ну, а з простими хлопцями, тими, що з народу, що відбувається іноді? Ось чому декого з них тягне один на одного?
      Тут уже треба докоряти нашим славним дівчатам. Не всім, зрозуміло. Не кожній, і не всякій. Що гріха таїти, є серед мужньої складової населення хлопці з нестійкою і легко вразливою психікою. У своїх близьких стосунках зі слабкою статтю таким здебільшого не дуже щастить щодо любовних подвигів із представницями прекрасної статі. Виною всьому - їхній м'який, податливий характер. Можливо, через їхню нерішучість або відсутність сміливості, в хорошому сенсі нахрапистості, бойовитості, саме тих якостей, що робить їх привабливими в очах більшості дівчат. Загалом не вистачає їм чоловічої ґрунтовності та впевненості в собі. Що казати, погано такі сприймаються слабкою статтю, частенько незаслужено відштовхуються ними. Дівчата генетично тяжіють по можливості до сильних і духом, і тілом або до «поганих» хлопців.. А якщо це неприйняття випробовується неодноразово, регулярно, то й колишній азарт до дівочого кола в невпевнених у собі хлопців притухає. І вже зовсім не дивує, що «скривджені» хлопці, врешті-решт, починають лізти і притискатися до собі подібних. Адже з ними не доводиться зайвий раз принижуватися або прикидатися, вивертати себе навиворіт, щось доводити. Все виглядає гранично легко і взаємно не напружено.
      А що наші дівиці-красуні? Як у них із «цим»?
      Ось тут усе дещо по-іншому.       
      Народна мудрість говорить нам - «не народися красивою, а народися щасливою». І, дійсно, в цьому посилі закладено певний сенс і своя логіка.
      Адже якщо пильніше поглянути на представниць слабкої статі, а особливо, якщо пройтися долями всесвітньо відомих красунь, то легко дійти простого висновку - красиві жінки в усі часи в своїй більшості глибоко нещасливі, завжди зазнавали життєвих і любовних негараздів, ніж звичайні, ординарні їхні одноплемінниці. Їх по життю супроводжують суцільні стреси і страждання. У них - неміцні сім'ї або взагалі не складаються сімейні стосунки, часом не буває дітей. Або вони погано закінчують своє життя.  
      Чому таке відбувається? Та тому, що у своїй більшості вони є іграшкою в чужих руках, витратним матеріалом для аморальної категорії чоловіків. Красиві жінки - завжди на виду. Вони для них - товар. А отже, і ставлення до жіночої статі, відповідно, споживацьке. Здебільшого з ними гуляють, красиво проводять час. Але ось одружуються, як правило, з іншими, простішими на зовнішність, не помітними, менш гарними та елегантними, не настільки вибагливими в бажаннях і смаках. Виходить свого роду парадокс - краса зрештою не в ціні. Її, красу, просто експлуатують, а то й топчуть. Часто до красунь ставляться вкрай бездушно, жорстоко і цинічно.
       І ось уже не доводиться дивуватися, що збезчещені й нещасні, сьорбнувши горя й розчарувавшись у сильній половині людства, шукають усамітнення й розради в обіймах таких самих ображених, знедолених і принижених одноплемінниць. І тоді мимоволі починаєш брати під сумнів усім відомий афоризм, що «краса врятує світ». Я б не ризикнув брати його на віру у світлі мною поміченого. Швидше, треба рятувати саму «красу», в сенсі красивих жінок. Ось якось дисонує це гарне гасло з оточуючими нас реаліями.
      Звісно, якщо бути до кінця послідовним, то варто згадати і про жіночий стан, іменований у народі «дурнушками», дівчатами та жінками з явно вираженими особистісними комплексами, неактивними в житті, «затиснутими» в соціумі. Це - на противагу згаданим вище красуням. Так, дівчатам з явними вадами в зовнішності або нестандартними розмірами теж складно доводиться в нашому світі щодо інтимного зближення з другою половиною людства. І це всім зрозуміло і зовсім не дивує. Куди подібним дівчатам-подружкам подаватися, якщо не зустрічають чуйного інтересу у протилежної статі? Ось у наявності і другий, протилежний полюс для благодатного ґрунту «лесбі»-контактів.    
      Саме таким, приблизно, бачиться мені алгоритм витоків «рожевого» кохання.
      Насамкінець, не беручи до уваги суто побутового характеру особливу жіночу складову в питанні одностатевого кохання, з ними нібито все гранично просто, а торкаючись суто чоловічого стану, підведу підсумок. Він, прямо скажемо, невтішний.
      Нами, нашим грішним світом править цинічна розбещена верхівка добре прихованих від наших очей поборників-апологетів одностатевого кохання, в основі своїй, затятих гомосексуалістів. І усвідомлювати цей безсторонній факт вкрай неприємно і вельми прикро!