Бути ближче, ще ближче, ще трішки...
Поцілунків твоїх доріжки,
Твоїх рук зачароване коло
Я забути не зможу ніколи.
Не дає мені спати ночами
Все, що було колись між нами
І що, маю надію, буде.
Ми знайдем один одного всюди,
Ми пройшли уже мідні труби.
І твої – найжаданіші губи.
За тобою - й у вогонь, і у воду.
Щастя більшого я не знала з роду:
Бути ближче, ще ближче, ще трішки,
Прокладати цілунків доріжки
І, поглянувши просто у вічі,
Забувати про все на світі.
Відредаговано: 27.01.2019