Розділ 8

 Ціна правильного рішення

Рейн прокинувся від того, що хтось стукав у двері.

Не тривога.

Не вибух.

Не голос Свідка.

Звичайний стук.

Він лежав кілька секунд, дивився на стелю гостьового блоку Арес-Тала і намагався зрозуміти, чому це здається підозрілим.

Потім згадав, де він.

Тель-Ар.

Світ, який зник із доступного простору.

Світ, який вважав себе врятованим.

Світ, у якому десятки тисяч людей не вписувалися в слово «так».

І десь тут був Медіатор цивілізації, що вважала незворотність рішення іноді чеснотою.

Рейн сів.

Праве око відгукнулося тупим болем.

Не сильним.

Десь на два з десяти.

Картинка залишалась мутною, але вже не була суцільною плямою.

Він прикрив ліве.

Стіл.

Розмитий.

Двері.

Видимі.

Людина біля...

Він відкрив обидва ока.

— Тридцять один.

З-за дверей:

— Тридцять.

Рейн завмер.

— Ти навіть не бачиш мене.

— І?

— Як ти це робиш?

Кіара:

— Відкрий.

— Спочатку скажи, чому тридцять.

— Бо Сейла сказала тридцять.

— Учора ввечері було тридцять.

— Саме.

— Могло покращитись.

— За ніч?

— Я молодий.

— Ти дурний.

— Не медичний аргумент.

— Відкривай.

---

Кіара стояла в коридорі з двома чашками.

Рейн подивився.

— Це кава?

— Так.

— Тель-Арська?

— Так.

— Ти мені довіряєш їхню їжу?

— Я бачила, як Дорн учора з’їв чотири страви.

— Це не тест на безпеку.

— Для нього — так.

Вона простягнула чашку.

Рейн зробив ковток.

Сильна.

Гірка.

Нормальна.

— Добре.

Кіара:

— Технічний термін?

— Саме.

---

Вона зайшла без запрошення.

Рейн:

— А як же згода?

— Ти відкрив двері.

— Це була згода на вхід?

Кіара зупинилась.

Подумала.

— Справедливо.

Зробила крок назад.

— Можна зайти?

Рейн дивився.

— Ти зараз серйозно?

— Так.

Він усміхнувся.

— Можна.

Кіара зайшла.

— Дратує?

— Дуже.

— Значить працює.

---

На столі лежав учорашній звіт.

«ТИХА ЗОНА»

НАСЕЛЕННЯ: 9103

МАСОВИЙ ТРЕТІЙ ЕТАП: ПРИЗУПИНЕНО

ІНДИВІДУАЛЬНА ПЕРЕОЦІНКА ЗГОДИ: РОЗПОЧАТА

ДОСТУП: ОБМЕЖЕНИЙ ДО ЗАВЕРШЕННЯ МЕДИЧНОГО РЕЖИМУ

ЗАЛИШОК РЕЖИМУ: 03:17:42

І нижче:

НЕВІДОМИЙ ВИХІДНИЙ СИГНАЛ: ДЖЕРЕЛО НЕ ВСТАНОВЛЕНО

Останній рядок Рейн перечитав.

Вісім вертикальних рисок.

Хтось із «Тихої зони» зв’язався зі Світом 08.

Або з тим, хто використовував його знак.

Поки ніхто цього не знав.

Крім екіпажу «Ардена».

Рада Астреї.

І, можливо, Еріс Вейл.

Рейн ще не вирішив, чи розповідати Медіатору.

Йому не подобалось, що це вже само по собі було рішенням.

---

— Він чекає, — сказала Кіара.

— Еріс?

— Так.

— Котра година?

— Сьома двадцять.

— Він не спить?

— Може Стабілізація прибирає бажання довше валятися.

Рейн:

— Тоді це точно зло.

Кіара усміхнулась.

---

Еріс Вейл чекав не в інституті.

І не в урядовому комплексі.

Він запросив їх на потяг.

Звичайний міський потяг.

Рейн не довіряв цьому ще більше.

---

На платформі були:

Кіара.

Рейн.

Тея.

Старша Ліра.

Тар’Вей.

Оррен.

Сейла не пустила Оррена самого.

Вона йшла поруч і мала вираз людини, яка вже заздалегідь ненавидить усе, що може статися з пацієнтом.

Дорн теж з’явився.

— Тебе не кликали, — сказав Рейн.

— Я турист.

— Зі штурмовою гвинтівкою?

— Я обережний турист.

Карра не було.

Після вчорашньої пригоди він залишився на «Ардені» допомагати інженерам.

Молот теж.

Кіара сказала, що так безпечніше для міста.

---

Еріс прийшов останнім.

Один.

Білий одяг сьогодні був простішим.

Без церемоніального коміра.

Сімнадцять срібних рисок — тільки біля зап’ястя.

— Доброго ранку.

Рейн:

— Для кого?

— Поки для всіх.

Рейн:

— Не використовуй.

Еріс:

— Що?

— «Поки».

Медіатор подумав.

— Тепер розумію, чому ти його любиш.

Кіара ледь не вдавилася кавою.

Рейн:

— ЩО?

Еріс спокійно:

— Слово.

Пауза.

— Ти постійно його використовуєш.

Кіара відвернулась.

Плечі тремтіли.

— Ненавиджу тебе, — сказав Рейн.

Еріс:

— Не заборонено.

---

Потяг прийшов.

Рейн очікував окремий вагон.

Не було.

Вони зайшли разом із цивільними.

Люди дивились.

Хтось упізнавав.

Хтось ні.

Одна дитина років восьми витріщилась на меч Гарена.

— Він справжній?

Рейн:

— Так.

Мати дитини:

— Не заважай людині.

Дитина:

— Але він світиться?

— Іноді.

— Можна потримати?

Кіара:

— Ні.

Дитина подивилась на неї.

— Я його питав.

Рейн усміхнувся.

— Все одно ні.

— Чому?

— Бо гострий.

Дитина:

— Справедливо.

Кіара тихо:

— Він мудріший.

— Не починай.

---

Потяг вийшов із центру міста.

Світлі вежі зникли.

З’явились старіші райони.

Промислові квартали.

Звичайні житлові блоки.

Склади.

Потім зелені поля.

Тель-Ар змінювався.

Не був ідеальною столицею.

Був світом.

Еріс сидів навпроти.

Рейн:

— Куди?

— На захід.

— Дуже точно.

— У Меморіал Восьми Рішень.

Старша Ліра стиснула пальці.

— Він справжній?

Еріс:

— Що саме?

— Архів.

— Так.

— Первинний?

— Частково.

— Звідки?

Еріс подивився на неї.

— Світ 08.

Тиша.