---
Дім відьми. Всередині. Ніч.
Айра стояла перед Салеміною. Місячне світло пробивалося крізь шибки, кидаючи сріблясті відблиски на її обличчя.
— Хто ви?.. — прошепотіла Айра.
Салеміна зняла каптур. Волосся — сиве, з ледь рожевим відтінком, очі — такі ж, як у Айри.
Вона простягла руку — обережно, без примусу.
— Я... твоя бабуся. Мати твоєї матері. І остання з берегинь артефакту Перетину.
Айра похитнулася. Ассиль застрибнув на стіл, звузивши очі.
— Як давно ви це планували?
— Відтоді, як зрозуміла, що Морана активувала древній вузол. — Салеміна подивилась у вогонь. — Але саме ти — носій живого зв’язку. Через тебе переплітаються магії. Це не випадковість.
— Але... чому я? Чому саме ми з Мораною? — Айра сіла. — Усе це — забагато…
Салеміна сіла навпроти.
— Бо ви обидві — ключі. Два полюси. І вибір не уникнути.
---
Ранок. Безмовний ліс.
Морана відмахувалася від Райнера, який уже встиг принести їй сніданок… у вигляді підгорілих млинців.
— Ти не думав, що я можу отруїтись?
— Я особисто перевірив. На собі. — Він всміхнувся. — Ледь не помер. Але смак... незабутній.
— Тобто, мене вирішив вбити на повільній жаровні?
— Ні, на романтичній. — Він підморгнув.
— Іди ти! — Морана розвернулась, але трохи посміхнулась крадькома.
— Я все одно повернусь. Ти ж мене врятувала. А я — вірний боржник. І... захоплений.
— А ти точно не під чарами?
— Якщо й так, то дуже приємними.
---
У хаті відьми. Айра та Ассиль
— Отже, бабуся — жива, я — спадкоємиця, магія у мене дивна, але тепер виявляється, що я магічна загроза?
— Усе правильно, — погодився Ассиль. — Залишилося лише зачарувати себе в жабу і віддатися в лапи долі.
— Ти не допомагаєш!
— Я ж фамільяр, не психотерапевт.
Айра зітхнула. Але раптом...
БАХ!
З вікна вибухнуло світло. У лісі — вибух енергії. Ассиль зірвався з місця.
— Це вузол. Один із древніх відкрився.
— Що це означає?..
— Що або ви обоє станете тими, ким призначено. Або цей світ — розірве магія часу.
---
Фінальна сцена. Долина. Сутінки.
Салеміна стоїть на схилі й дивиться вдалечінь. Поряд з нею — дивна фігура у темному балахоні. Її голос — тихий, але твердий:
— Вони почали шлях. І коли спадкоємиця торкнеться кістки джерела — все зрушиться.
Фігура мовчить.
— А ти... готовий стати її захистом, чи пасткою?
І постать розчиняється у вітрі.
---
#5459 в Фентезі
#3205 в Різне
#1113 в Гумор
гумористичне фентезі, фентезі з фамільяром, містика обмін силами
Відредаговано: 12.07.2025