Роковий день: Обмін силами тьми і цілительства

Розділ 13: Таємниці спадкоємиці

---

 

Дім відьми. Всередині. Ніч.

Айра стояла перед Салеміною. Місячне світло пробивалося крізь шибки, кидаючи сріблясті відблиски на її обличчя.

— Хто ви?.. — прошепотіла Айра.

Салеміна зняла каптур. Волосся — сиве, з ледь рожевим відтінком, очі — такі ж, як у Айри.
Вона простягла руку — обережно, без примусу.

— Я... твоя бабуся. Мати твоєї матері. І остання з берегинь артефакту Перетину.

Айра похитнулася. Ассиль застрибнув на стіл, звузивши очі.

— Як давно ви це планували?

— Відтоді, як зрозуміла, що Морана активувала древній вузол. — Салеміна подивилась у вогонь. — Але саме ти — носій живого зв’язку. Через тебе переплітаються магії. Це не випадковість.

— Але... чому я? Чому саме ми з Мораною? — Айра сіла. — Усе це — забагато…

Салеміна сіла навпроти.

— Бо ви обидві — ключі. Два полюси. І вибір не уникнути.


---

Ранок. Безмовний ліс.

Морана відмахувалася від Райнера, який уже встиг принести їй сніданок… у вигляді підгорілих млинців.

— Ти не думав, що я можу отруїтись?

— Я особисто перевірив. На собі. — Він всміхнувся. — Ледь не помер. Але смак... незабутній.

— Тобто, мене вирішив вбити на повільній жаровні?

— Ні, на романтичній. — Він підморгнув.

— Іди ти! — Морана розвернулась, але трохи посміхнулась крадькома.

— Я все одно повернусь. Ти ж мене врятувала. А я — вірний боржник. І... захоплений.

— А ти точно не під чарами?

— Якщо й так, то дуже приємними.


---

У хаті відьми. Айра та Ассиль

— Отже, бабуся — жива, я — спадкоємиця, магія у мене дивна, але тепер виявляється, що я магічна загроза?

— Усе правильно, — погодився Ассиль. — Залишилося лише зачарувати себе в жабу і віддатися в лапи долі.

— Ти не допомагаєш!

— Я ж фамільяр, не психотерапевт.

Айра зітхнула. Але раптом...

БАХ!

З вікна вибухнуло світло. У лісі — вибух енергії. Ассиль зірвався з місця.

— Це вузол. Один із древніх відкрився.

— Що це означає?..

— Що або ви обоє станете тими, ким призначено. Або цей світ — розірве магія часу.


---

Фінальна сцена. Долина. Сутінки.

Салеміна стоїть на схилі й дивиться вдалечінь. Поряд з нею — дивна фігура у темному балахоні. Її голос — тихий, але твердий:

— Вони почали шлях. І коли спадкоємиця торкнеться кістки джерела — все зрушиться.

Фігура мовчить.

— А ти... готовий стати її захистом, чи пасткою?

І постать розчиняється у вітрі.


---




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше