Це його останній день перед змінами

Сергій жив звичайним життям, і ходив на роботу в одну рекламну компанію, там він працював дизайнером  різних макетів чи обкладинок для рекламних журналів. Вів холостяцьке життя, і ніхто йому не був потрібен до тих пір поки він не познайомився в кафе із однією дівчиною, яка сиділа біля барної стійки і плакала. 

Він підійшов до неї і запитав:

– Привіт! Чому ви плачите? Що у вас сталося?

– Мене кинув мій бойфренд, і сказав що любить іншу..

– Хіба через це варто плакати, адже така красуня як ви заслуговує набагато кращого кавалера, ніж такого як він.

– Ви не розумієте, ми зустрічалися майже рік, і я не знала що в нього з'явилася інша.

– Знаєте я десь чув що будь-які зміни в нашому житті лиш на краще, ви тільки подумайте з іншого боку, навіщо вам такий хлопець який вам зраджує, адже найперше він вас не цінує, та й може це був би можливо його не останній випадок зради у вашому майбутньому житті, тому що є такі люди які не хочуть бути вірними одному партнеру все життя, і їм завжди хочеться шукати чогось нового.

– Мабуть ви праві, мене до речі мене Оля звати! Промовила витираючи хусткою яку їй дав Сергій сльози.

– Мене Сергій! От і познайомилися. Може вип'ємо по чашці кави, якщо ми вже тут.

– Добре, давайте!

– Ви чим займаєтесь, ким працюєте?

– Я художник, пишу картини.

– Дуже цікаво, а що саме ви пишите?

– Я малюю здебільшого портрети на замовлення, і інколи картини природних пейзажів.

– Картини мої дорогі, та й постійних клієнтів багато, тому я заробляю як для художника достатньо добре. Я навчалася в університеті на художньому факультеті.

– Чи можна попросити ваш номер? Запитав Сергій.

– Так, давайте свій телефон я вам запишу.

– Може сходимо ще кудись на наступний раз?

– Можливо! Я подумаю! Відповіла Оля.

– Хочите я вас підвезу до дому?

– Ні дякую, я сама на авто..

– Добре,  тоді я вам зателефоную!

– Домовились!

І вона пішла сіла в свій автомобіль і поїхала додому.

Вона сподобалась йому, та згадуючи минулі помилки, він вирішив над ними попрацювати перед новими стосунками. Адже його минулі стосунки були зовсім невдалі. До того ж він не хотів втрачати свій ще один шанс на кохання, адже Оля йому дуже сподобалася.

Історія його першого кохання 

Він познайомився з Лесею в паркінгу торгового центру,  вона саме несла важкі сумки у свій автомобіль, вона була в супермаркеті на передодні нового року, і мали приїхати її батьки і друзі до неї в гості на квартиру, в неї була трьох кімнатна квартира, класу люкс, з євроремонтами і каміном, жила вона в достатку. Тому і подарунки родині вона обирала неабияк дорогі. Машина в неї теж була досить крута, ранджровер. 

Сергій запропонував їй допомогти донести важкі сумки до її автомобіля, вона не хотіла брати візок щоб ще раз не повертатися в супермаркет і його відвозити, такі були правила того магазину, а авто її було припарковане далеко від ліфта і це не міг не побачити Сергій. Дивлячись як молода приваблива жінка несе одна важкі сумки, він з радістю запропонував їй свою допомогу, і вона погодилася.

– Чим я маю вам за це віддячити? Запитала Леся.

– Нічим, просто дайте мені свій номер телефону!

– Добре, записуйте.

– Скажіть як вас звати? Запитав він.

– Мене Леся, а вас як звати?

– Мене звати Сергій! Впевнено промов Сергій.

І вона дала свій номер, незнайомцю. Який як їй здавалося викликав у неї довіру. Втім номер мобільного який вона йому дала її ніяким чином не бентежив, адже він не знав більше нічого про неї крім її номера, і імені. За бажання вона могла б навіть не підняти слухавку.

Однак в цей час вона була вільна. І подумала, чого б і ні. На вигляд він ніби пристойний хлопець.

Та вона ще не знала яким він виявиться на ділі.

А Сергій не марнував часу і вже на наступний день подзвонив їй, і запропонував їй зустрітися.

Вона погодилася, так вони і почали зустрічатися.

Через пів року вони вирішили що житимуть разом, і тут почалося саме цікаве. До цього часу Сергій жив один, і спочатку йому було не звично що в його квартирі ще хтось проживає.

Прокинувшись зранку він побачив що Лесі немає вдома, і він непомітно для неї самої почав контролювати кожен її крок. Чи він був ревнивим точно не можна сказати, але знаю точно одне він кохав її. Подзвонивши він запитав:

– Де ти ходиш з самого ранку, чому сніданок не приготований?

– Привіт коханий! В мене сьогодні вихідний, і я вирішила пройтися по магазинах.

– А чому ж тоді сніданок ти мені не приготувала, якщо вже вирішила піти мене не попередивши.

– Сніданок ти можеш і сам собі іноді готувати, чому саме я маю перед тобою звітувати, я доросла людина, а не дитина яка відпрошується в батьків на прогулянку. До того ж ти спав, і я не хотіла тебе турбувати. Ти б прокинувся і сам і так зателефонував.

– Ну добре, дивись на наступний раз попереджуй мене коли кудись їдеш. Промовив він не задоволено. І кинув слухавку, показуючи це так ніби це вона винна у його поганому настрої.

На наступний день йому не сподобалося як вона помила тарілки: "Якісь вони ніби жирні, іди перемий ще раз. " Говорив він. Після брудного посуду як йому здавалося, сорочка в якій він мав іти на роботу була погано вигладжена.

Він говорив про те що як так далі піде, навіщо взагалі йому потрібна буде така майбутня дружина.

Нарешті його вивело з себе те що його дівчина пішла з подругами в кафе і він негайно їй зателефонував:

– Де ти? Чому не вдома?

– Привіт! Ми з подругами вирішили піти в кафе.

– Чому ти мене не попередила? Я ж казав попереджувати мене коли ти кудись йдеш. 

– По-перше я тобі не дівчинка на побігеньках, щоб відчитуватися за кожен свій крок, по-друге я сама вирішую куди і коли мені йти, звітувати про це як на мене лишнє. Адже похід в кафе із подругами як на мене не несе за собою нічого поганого. Так що запам'яй що я не збираюся звітувати за кожен свій крок.