20. Віка. Ризикована ідея

Я відчувала себе героїнею шпигунських фільмів. Сіла за столик у глибині залу, вибравши таке місце, де Ян би не зміг мене побачити. Мені було важливо переконатися, що у цих двох справді роман, а це не просто якась робоча зустріч. Шкода, що я не могла чути, про що вони говорять. 

Швиденько замовила в офіціанта, який підійшов, каву і якийсь чізкейк. Мені було страшнувато, я ніколи не любила з'ясовувати стосунки, особливо на людях. 

Тепер уже мій задум здавався далеко не ідеальним, тим більше, що я знала Яна, він завжди може викрутитися з будь-якої ситуації. 

Але ці двоє точно були не просто знайомими. Якоїсь миті він поцілував її руку, а вона погладила його по щоці. Мої долоні стиснулися в кулаки, я б із великим задоволенням зараз підійшла до них я зіпсувала їм “романтику”. Але до чого це призведе? Тільки виставлю себе на посміховисько і зіпсую стосунки з Яном…

Мабуть, якась інша жінка цієї миті найменше б думала про те, щоб не зіпсувати стосунки, але для мене вони були дуже важливі. Я не могла отак просто узяти і віддати свого чоловіка якійсь фіфі…

Я взяла телефон і сфотографувала їх, якраз коли Ян поцілував свою супутницю. Мені треба були докази його зради. Я ще не знала, що буду з усім тим робити, але просто так не здамся. 

Побачила, що він обійняв ту жінку і почав щось говорити їй на вухо. Мабуть, домовляються, куди поїхати далі. В якийсь готель, чи до неї додому? Але вона писала, що не хоче, щоб про їхні стосунки дізнався її чоловік…

При згадці про те, що вона заміжня і скоріше за все познайомилася з Яном саме на його клятій роботі, у мене виникла ідея. Звісно, вона була не ідеальною, але все ж кращою, ніж влаштовувати скандал або заявляти Янові, що мені все відомо. 

Можливо, мені вдасться взагалі залишитися в стороні і Ян так і не дізнається, що мені було відомо про його інтрижку. 

Я зробила ще пару фото, а потім побачила, що ті двоє піднімаються з-за столика і виходять з ресторану. Вони трималися за руки, мабуть точно їдуть до якогось готелю. Але туди за ними вирушити я не могла. Шкода, що не зможу зробити більш переконливі фото. 

Але, переглянувши ті, що мала, я зрозуміла, що вони теж цілком красномовні. Сховала телефон і, зачекавши ще трохи, щоб точно не зіткнутися з ними біля виходу, вийшла з ресторану. 

Машини Яна на стоянці вже не було. Я свою залишила біля супермаркету в кінці вулиці, там він точно не міг її побачити. Пройшла туди і сіла за кермо. 

Знайшла в списку телефону номер адміністраторки Яна Ксенії і набрала його. Ми були в хороших стосунках, не те, щоб найкращі подруги, але досить близькі приятельки. Тому навіть після закінчення робочого дня мій дзвінок не здивував її. 

— Привіт, Ксюшо, ти можеш говорити? — спитала я її. 

— Привіт, так, сьогодні в мене практично вільний вечір, навіть з роботи пішла трохи раніше, твій чоловік відпустив, — відповіла вона.

— Пощастило тобі, — усміхнулася я.  — Слухай, а в нього недавно були на прийомі чоловік із жінкою, її звали Злата, а в нього якесь таке дивне ім’я, забула, може нагадаєш…

— Так, є такі клієнти, ходять раз на тиждень, Арсеній та Злата, — підтвердила вона. 

— О, точно, Арсеній, як я могла забути, — насправді я гадки не мала, як його звуть, але перед Ксю треба було показати, що нібито я їх добре знаю. — А можеш мені скинути його номер телефону? 

— А що сталось? — запитала Ксюша. — Твій голос звучить стурбовано…

Я вагалася, казати правду чи ні. Зрештою, вони з Яном працюють разом, і вона могла б проговоритися, тоді б усе розкрилося. 

— Пообіцяй, що це залишиться між нами, — трохи схвильовано сказала я. — Це дуже важливо для мене… Для мого шлюбу…

— Добре, — погодилась вона. — Я обіцяю, Віко. 

— У Яна роман з цією жінкою, — зітхнула я. — Тільки що бачила їх разом у ресторані. 

— Роман? — здивувалась вона. — Але вони… Хоча, на останньому сеансі він випроваджував її чоловіка з кабінету на деякий час. Я ще здивувалась, бо раніше на групових родинних сеансах він так не робив…

— Я випадково побачила їх разом, — сказала я. — Не хотіла влаштовувати розбірки, ми самі з Яном розберемося. Але, мабуть, її чоловіку теж потрібно знати. Буде нечесно приховати це від нього, як ти гадаєш?  

— Я авжеж можу дати тобі номер, але якщо Ян дізнається… Ти маєш придумати, як ти з звʼязалась з тим чоловіком не цим способом. Якщо ти видаси мене, Ян може звільнити мене.

— Звісно, я не видам тебе, ти ж моя подруга. Якщо ти мені допоможеш, то я придумаю щось, в будь-якому випадку, Ян не знатиме, що ти дала мені його номер. 

— Все одно, придумай щось заздалегідь, щоб не видумувати на ходу, добре? Ян не дурень, ти сама знаєш… А номер я тобі зараз скину. І тримай мене в курсі, я завжди тебе підтримаю, Віко, — відповіла вона.

— Дякую, — я знову зітхнула. — Чесно кажучи, я зараз така розгублена… Не знаю, що робити. 

— Ти розумна жінка, я впевнена, ти спочатку розберешся в ситуації… І я завжди вважала, що він кохає тебе…  Не рубай з плеча, розберись. Я допоможу чим зможу.

— Так, я постараюся спокійно все вирішити, — сказала я. — Дякую, Ксюшо, я буду тримати тебе в курсі… Скинь мені той номер зараз, можеш?