Розділ 6 Самотність у темряві

Минуло чотири роки. Після різноманітних змагань, на яких Олег зустрічався з різними видами страху, він не зупинився, а йшов уперед, перемагаючи себе та суперників. Став зовсім іншою людиною. Це був нелегкий шлях. Та були й перемоги, якими він повністю був задоволений. Працював із ранку до вечора і весь вільний час. Встиг закінчити школу. Вступив до вищого навчального закладу на заочну форму, надаючи перевагу боксу. Він сам для себе вирішив, що в майбутньому пов'яже своє життя з боксом. Став у спарингах повністю самостійним, сам ухвалював рішення, які наносити удари, коли відправляти суперника в нокаут. Але іноді в нього нічого не виходило, і він далі продовжував боксувати так, як міг. Вже почав аналізувати світ боксу по-справжньому й бачити реальну картину. Все було не так, як він раніше думав. Олег, маючи неабиякий досвід, у вільний час тепер міг допомагати хлопчикам, які тільки-но прийшли тренуватися до боксерської зали, і його допомога цінувалася досить високо.

Сергій, Антон, Артем, Андрій і всі інші не змогли витримати всього навантаження в боксі, тому вирішили змінити своє життя й піти вчитися до вищих навчальних закладів. Вони залишили зал боксу, і ніхто з них не повернувся на тренування. Гриша ж залишився і продовжив тренуватися разом з Олегом. За цей час кожен зробив свій вибір, обравши самостійно свій шлях. Адже кожен сам повинен вирішувати, що йому робити, як використовувати свій час, куди йти далі. Для хлопців бокс зробив свою справу. Хлопці стали набагато сильнішими, спокійнішими, більше зрозуміли життя і всі його труднощі. Багато хто став набагато мудрішим і почав ставитися до життя краще, ніж колись.

Олег продовжував займатися стільки, скільки в нього вистачало сил. Рано вранці були різні вправи, пробіжка на шкільному стадіоні, у вихідні дні відпрацювання по кілька годин різних ударів. Олег сильно захопився боксом, він хотів стати професійним боксером. В одному йому було важко – він не бачив підтримки з боку батьків. Усі душевні розмови були з Гришею, вони стали найкращими друзями. Разом побували на багатьох змаганнях. Кожен отримував як поразки, так і перемоги, та в їхній дружбі нічого не змінилося.

Олег став набагато вищим, вага також змінилася – тепер він важив сімдесят два кілограми. На тілі з'явилися великі м'язи. Він сам став мудрішим, впевненішим у собі і своїх рухах. Перестав боятися вдарити суперника, як це було раніше, коли робив у спорті перші кроки. Зараз уже все по-іншому. На рингу Олег продовжував наносити удар за ударом, не зупинявся, як це було на самому початку, а проводив довгі серії з безліччю різних комбінацій. Багато в чому змирився. Зрозумів, якщо він програє, то тут немає нічого жахливого, адже наступного разу буде перемога. Боксуючи вперше з якимось суперником, дізнавався про його слабкі й сильні сторони. Виходячи на ринг з ним вдруге, вже був підготовлений, бо мав час проаналізувати його манеру вести бій. За чотири роки став більш-менш підготовлений до професійного боксу, але щоб вийти на професійний ринг йому ще доведеться перемогти багатьох своїх суперників на різних змаганнях і здобути не мало перемог. На професійному рингу все зовсім по-іншому: немає шолома, який захищає від ударів, усі боксери набагато сильніші, ніж в аматорському боксі, кожен удар небезпечніший за попередній. Олег хотів продовжити кар'єру в боксі, але ще не був готовий до таких моментів, тому найбільше працював у захисті, готуючи себе до виходу на професійний ринг.

Інколи, коли в Олега був вільний час, він ходив до лісу, що знаходився недалеко від його будинку. Залишаючись там на одинці з собою, багато думав про своє життя, робив деякі висновки, слухав внутрішній голос, прагнув відчути себе і своє життя в боксі. Це був найкращим для нього відпочинком.

От і сьогодні Олег, вийшовши з дому, попрямував до лісу. Світило приємне яскраве сонце. Із наближенням до щільно ростучих дерев, сонце повільно зникало, а по всьому лісу неспішно розливалася темрява. У темряві Олег відчував себе саме таким, яким він насправді є. У такі моменти ніхто його не бачив, ніхто на нього не дивився, ніхто не відволікав від своїх думок. У лісі він чув себе й більше розумів свій внутрішній голос. Живучі з батьками у квартирі, він завжди, коли хотів побути на самоті, йшов до лісу. Там знаходив зламане дерево, сідав на нього і тривалий час насолоджувався краєвидом лісу. Так він відновлював сили – як психологічні, так і фізичні. Олег йшов до лісу в різні пори року, гуляв серед зелених дерев і білих, коли лежав сніг. Тут ніхто не турбує, ніхто не відволікає.

За лісом, біля дороги, була розташована невеличка кав'ярня. Іноді звідти чутно було голоси людей, чоловічий і жіночий сміх. Люди раділи, посміхалися й насолоджувалися життям. Олег дивився в той бік і думав: «У кожного своє життя. Я знаю лише, що через місяць у мене важливий турнір і я повинен до нього добре підготуватися».

Сьогодні вихідний, хотілося відпочити, побути на самоті, подумати про життя, про минуле й майбутнє, яке може змінитися. Олег хвилюється через те, що він не знає, що його чекає на рингу. Можливо, прийде час, коли все це закінчиться і він більше не виходитиме на ринг. Це може статися через кілька років, а можливо, він все життя зможе займатися й показувати найкращий результат. Він би хотів цього найбільше. Він хоче стати найкращим боксером, тому йому доведеться постійно працювати. Він також знає, що краще триматися подалі від людей, бути одному. Адже іноді людину відволікають від думок і цілей. Коли людина багато працює, то всередині слабшає, і Олег знав, що найкращий варіант дійти до мети – бути одному. У житті багато речей і людей, які заважають займатися, деякі з них навіть можуть змінити ціль. Можливо, у момент, коли Олег буде психологічно слабким і йому потрібна буде підтримка, його друзі будуть говорити протилежне, будуть відмовляти від боксу. А йому потрібно всього лише піти далі, не звертати зі шляху.