Глава 1. Початок

Глава 1. Початок

09:00. Східний геологічний університет.

Ранкове сонце пробивалося крізь великі вікна університетського корпусу, освітлюючи кабінети кафедри геології. У коридорах уже було чути голоси студентів, кроки викладачів і шелест паперів.

Але в одному з кабінетів панувала майже повна тиша.

За комп'ютером сидів Тоші Сато, двадцятитрирічний студент першого курсу факультету геології, дослідження корисних копалин та мінералогії.

На його столі лежали камені, зразки ґрунту, кілька записників і лабораторні інструменти. Тоші уважно переносив результати дослідження одного зі зразків у комп'ютер.

На другому моніторі було відкрите відео з YouTube.

— Український кристалічний щит... — тихо повторив Тоші, слухаючи пояснення. — Цікаво...

Він час від часу зупиняв відео, робив нотатки та знову повертався до дослідження.

Тоші міг годинами займатися камінням.

Для більшості людей звичайний шматок породи був просто каменем.

Для нього ж у ньому могла ховатися ціла історія.

Структура, склад, умови формування, мінерали, які могли утворитися мільйони років тому...

Раптом із коридору почувся голос.

— Тоші! Тоші! Ти тут?

Хлопець підняв голову.

— Так?

Двері кабінету відчинилися, і всередину зайшов літній чоловік.

Це був професор Рю, викладач геологічного факультету. Йому було шістдесят два роки, але він досі активно займався польовими дослідженнями.

— Тоші, доброго ранку. Ти зайнятий?

Тоші повернувся до комп'ютера.

— Доброго ранку, професоре. Як бачите, записую та переношу дані в комп'ютер. А що сталося?

Професор поклав на стіл папку.

— Потрібно з'їздити за місто, у гори, і привезти деякі зразки породи та ґрунту.

Тоші зацікавлено подивився на нього.

— У гори?

— Так. Поряд є кар'єр, де видобувають дорогоцінне каміння та золото. Нещодавно вони зв'язалися з університетом і запропонували провести додаткове дослідження порід.

Професор відкрив папку й дістав список.

— Нам потрібно перевірити кілька ділянок і взяти зразки для лабораторії.

Тоші кивнув.

— Ну... я можу. Але чому саме я?

— Бо частина викладачів зараз зайнята, а кілька студентів не можуть поїхати. Та й ти вже не раз просився на польові дослідження.

Тоші трохи усміхнувся.

— Це правда.

— Тоді домовилися. Можеш взяти пікап номер три. Інші два зараз на технічному огляді.

Професор простягнув йому аркуш.

— І не забудь узяти все необхідне: інструменти, контейнери для зразків, рацію та спеціальний одяг.

— Добре, професоре.

— Ось список того, що саме потрібно дослідити й узяти як зразки. Мені вже час. Скоро буде лекція про те, як дощова вода вимиває мінерали з порід.

— Зрозумів.

Професор уже був біля дверей.

— І будь обережний. У горах зараз мінлива погода.

— Добре. Бувайте, професоре.

— До зустрічі.

Двері зачинилися.

Тоші важко видихнув, відкинувся на спинку крісла, а потім поглянув на список.

— Ну що ж... поїхали.

Через кілька хвилин він переодягнувся у спеціальний робочий комбінезон, поклав у наплічник необхідні інструменти, контейнери для зразків та рацію.

Після цього взяв ключі від пікапа №3 і спустився до гаража університету.

Він відкрив кузов автомобіля та почав складати обладнання.

— О, Тоші! Це ти?

Тоші озирнувся.

До нього підійшов механік із геолого-інженерного факультету — Тодо.

— А, привіт, Тодо.

— Це професор тебе попросив поїхати по зразки?

— Так.

Тодо подивився на пікап.

— Ну, тоді слухай. Із машиною все більш-менш нормально. Але будь уважний.

— Щось не так?

— У третього пікапа гальма іноді глючать. Працюють, але можуть спрацювати із затримкою.

Тоші здивовано подивився на нього.

— А ти зараз це кажеш?

Тодо засміявся.

— Не переживай. Нічого серйозного. Просто не ганяй.

— Добре, зрозумів.

Тоші зачинив кузов.

— Ну, бувай, Тодо. Я поїхав.

— Бувай, Тоші. І обережніше в горах!

— Постараюся!

Дорога зайняла близько двох годин.

Спочатку Тоші їхав звичайною трасою, але поступово асфальт змінився ґрунтовою дорогою.

Він увімкнув музику й відкинувся на сидіння.

Дорогою Тоші знову почав думати про те, чому взагалі обрав геологію.

Його завжди цікавило, що знаходиться під землею.

Які мінерали приховані під шарами ґрунту?

Які породи лежать на величезній глибині?

Що людство ще не встигло знайти?

А ще Тоші дуже любив аніме.

Особливо його захоплювали вигадані світи, де підземелля були не просто печерами, а цілими величезними системами.

Місцями, де можна було знайти рідкісні мінерали, невідомі метали, магічні кристали та інші ресурси.

Ще в дитинстві він дивився одне з таких аніме й мріяв опинитися в подібному світі.

Знайти те, чого ніхто до нього не знаходив.

Дослідити невідомі глибини.

Відкрити щось, що перевернуло б уявлення людей про світ.

Тоші посміхнувся.

— От би справді існувало місце, де можна було б досліджувати нескінченні підземелля...

Він навіть не здогадувався, наскільки близькою до реальності колись стане ця мрія.

Нарешті попереду з'явився знак:

«ОБЕРЕЖНО! МОЖЛИВИЙ ЗСУВ»

Тоші уважно подивився на нього.

— Зсуви... Значить, тут справді нестабільний ґрунт.

Він зменшив швидкість і проїхав далі.

Ще приблизно кілометр — і він прибув до потрібної ділянки.

Тоші припаркував пікап, вийшов із машини та озирнувся.

Навколо були гори, скелі й густий ліс.

Повітря тут було зовсім іншим.