– Сергію, а що відбувається? Хто там у тебе? – Дарина глянула у бік ванної кімнати, де явно відчувалася чиясь присутність.
– Нічого особливого не відбувається, – озвався наречений. – А ти чого тут, Дашко, та ще й так пізно? Ми ж на сьогодні не домовлялися.
– Так, сюрприз вирішила зробити. Але, здається, я не вчасно...
Дарина і сама не розуміла, що потягнуло її сьогодні прийти до Сергія без попередження. Напевно, просто скучила. Він цілий тиждень пропадав у відрядженні, і їй елементарно захотілося побачити коханого, обійняти, сказати, як на нього чекала... Хоча він написав, що приїде пізно, і запропонував зустрітися вже завтра, вона перед самим закриттям ледве встигла забігти в кондитерську і взяла таксі.
І ось тепер, коли Даша стояла на порозі у майбутнього чоловіка, тримаючи перед собою пакет з ароматною випічкою, радості на його обличчі не було. Навпаки, Сергій був роздратований. Його вологе русяве волосся знаходилося в безладі, одяг теж... Хоча як одяг, наготу хлопця приховував лише напіврозкритий на грудях лазневий халат. Але Дарину турбував не лише зовнішній вигляд нареченого, далекий від офіційного, а й присутність у його квартирі когось стороннього. А ще сліди на тілі…
– То хто там у тебе? – дівчина з рішучим виглядом рушила до ванної кімнати, перебираючи в думці масу варіантів, коли двері тієї раптом відчинилися і на порозі виникла... чоловіча фігура!
Даша так і завмерла, дивлячись на темноволосого хлопця, що з'явився в дверях і світив голим торсом, по якому так мальовничо стікали крапельки води. На його плечі висіла біла волога футболка, пояс блакитних джинсів теж був зволожнів.
«А фігура в нього що треба! – автоматично подумала дівчина, але відразу себе обсмикнула. – Але мій Сергійко все одно кращий! Був…»
– Я закінчив… – мовив було незнайомець, але побачивши Дашу, зупинився і здивовано підняв брову.
– О-о-о… – тільки й видихнула дівчина, зіставляючи у голові все «за» і «проти». Що він закінчив, цікаво? Приймати душ після того, як… – С-сергійчику, ти що, зрадив мені… з хлопцем?! – обернулася вона до Кудряшова.
– Ти зовсім збожеволіла? – сірі очі Сергія спалахнули. – Щоб я з чоловіком…
– Тобто ви тут просто водяними пістолетиками грали, тому всі мокрі?! – вигукнула вона. – Ні, я, звичайно, людина широких поглядів, все розумію, але…
– Дівчино, у вашого хлопця капітально шланг прорвало, такий фонтан був… – подав голос напівоголений незнайомець.
– М, навіть так? – відгукнулася вона.
– Фонтан води з-під раковини, – пояснив шатен. – Я тут кран лагодив... А ви про що подумали?
– А-а-а, водопровідний шланг… – схаменулася Дашка, фантазія якої явно забрела кудись не туди. – Так, Сергію, почекай! Якщо у вас із ним нічого не було, то сліди тоді звідки?
– Які сліди? – раптом зблід наречений.
– Ну он, на шиї у тебе, – дівчина викривально тицьнула пальчиком у засос, що виглядав з-за коміра халата. – І на грудях… А укус звідки?
Сергій поспішив запахнути халат, але вже було пізно.
– Я н-не залишала на тобі такі мітки, – продовжувала Даша, її накривав відчай. – Якщо не від нього, то від кого їх ти отримав?
– Дашулю, це сталося випадково… – почав було горе-наречений, але дівчина не слухала.
– Як ти міг, га? – пролепетала вона тремтячими губами. – Якщо знайшов мені заміну, то май хоча би мужність у цьому зізнатися!
– Кхм, я, мабуть, піду, – дав про себе знати сантехнік, про якого вже всі забули. Повернувшись у ванну і грюкнувши чимось металевим, він з’явився звідти вже у вологій футболці, що обтягнула, здавалося, кожен м'яз, та швидко вийшов з квартири, несучи валізку з інструментами.
– Гей, а гроші?! – крикнув йому вслід Сергій, але хлопець не повернувся.
Дашка глянула на нареченого, і так бридко їй стало. Захотілося вчепитися йому у волосся, подряпати щоки нігтями, загалом, теж залишити на ньому свої сліди, щоб надовго запам'ятав. Насилу стримуючи сльози, вона глянула на Сергія, обличчя якого вкрилося червоними плямами, а очі винувато бігали з боку в бік.
– Даринко, розумієш… Ну, так буває, коли… – сплутано почав він.
– Коли у чоловіка немає серця, а мізки перебувають у штанах! – Даша кулею вилетіла з квартири тепер уже колишнього обранця, і сльози нарешті ринули по щоках. Ось тобі і наречений, от і весілля… Кобель!
#745 в Жіночий роман
#2811 в Любовні романи
#1356 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 06.05.2023