Республіка Гнилозуба

Том 1 «Остання бочка» Розділ 4. Яка частка?

Лист

Королівський гонець ще не відсапався, а вже встиг розкласти на стійці лист із трьома печатками, двома гербами й плямою від борщу.

— Його Величність король Богдан, — виголосив він, ледве тримаючись на ногах, — просить героя з'явитися до палацу терміново. Йдеться про долю королівства!

— Скільки? — одразу спитав Гнилозуб.

— Чого скільки?

— Плати. Доля королівства, кажете. Це має коштувати.

Гонець розгубився.

— Це… в листі не вказано.

— Тоді яка частка?

— Яка… частка?

— Яка частка від здобичі нам належить, — терпляче пояснив Гнилозуб. — Ви ж не думаєте, що я врятую вам державу за подяку й два яблука.

— Два яблука, — несподівано зацікавився Золото, — це що, окрема нагорода?

Протокол сумно зітхнув.

— Він завжди так починає, — повідомив він гонцю. — А закінчує зазвичай тим, що палає чийсь склад.

Палац

Палац короля Богдана Безгрошового був гарним. Із зовні. Усередині ж він нагадував людину, що надягла костюм, а під ним сорочку не прасувала вже кілька століть. Килими були вицвілими, колони потрісканими, а замість люстри в тронному залі висіла на ланцюгу величезна цибулина, у якій хтось із відчаю встромив свічку.

— Це люстра, — вчасно пояснив придворний. — Справжню ми закладли.

На троні сидів кремезний чоловік із розкішними вусами й виразом людини, що шість місяців перераховувала гроші й щоразу виходило однаково мало. Побачивши Гнилозуба, він схопився, розкинув руки й радісно вигукнув:

— Герой! Нарешті! Я знав, що боги не покинуть Дзвінкогір'я! Імператор Тіберій Печатний уже п'ять років вимагає підшити нашу країну до його справи, а в нас немає ні війська, ні казни…

— Яка частка? — спитав Гнилозуб.

Повисла пауза. Придворні перезирнулися. Король на мить завмер із розкинутими руками, наче вирішуючи, чи варто їх опускати.

— Частка… чого? — обережно перепитав він.

— Від усього, що ми знайдемо, відіб'ємо чи… тобто врятуємо, — виправився Гнилозуб, ковтнувши слово «пограбуємо».

Король повагався.

— Три відсотки? — несміливо запропонував він.

— Три!

— І купон на безкоштовну вечерю в королівській корчмі.

— Він торгується гірше за мого колишнього старпома, — доповів Протокол. — А той продав навіть власну шлюпку.

— Сорок, — спокійно сказав Гнилозуб.

— Чотири, — відповів король.

— Тридцять п'ять.

— Чотири з половиною, бо я вже й так йду на великі поступки.

Після цього обидва замовкли й пильно подивилися один на одного з тією ніжністю, з якою дивляться лише рівні суперники, що вже цінують один одного.

[Система: переговори. Опонент: король Богдан Безгрошовий.] [Його навичка «Торгуватися в безвиході»: ур. 80.] [Ваша навичка «Торгуватися на всяк випадок»: ур. 92.] [Система просить вас пожаліти короля.]

— П'ять, — зітхнув Гнилозуб, до власного здивування.

— Домовились! — король був такий щасливий, що ледь не заплакав.

— І корчма, — додав Золото.

— Корчма теж, — легко погодився король, бо корчма все одно належала не йому.

Спостерігач

Коли угоду нарешті скріпили підписом (Гнилозуб поставив хрестик, король підписався так, що його не прочитав би й він сам), Богдан почесав вуса й щось пробурмотів придворному. Той швидко кивнув і вийшов.

— Є ще одна умова, — стримано сказав король. — Ви ж розумієте, ми не можемо відправити на небезпечну місію людину з… вашою репутацією без нагляду. Тож із вами піде спостерігач.

— Я не потребую няньки, — буркнув Гнилозуб.

— Це не нянька, це лицар.

Двері тронного залу розчинилися, і всередину величною ходою ввійшов високий чоловік у ретельно відполірованих, але місцями побитих обладунках, із червоним султаном на шоломі й щитом, на якому красувалася подряпина. Він ступив три кроки, зупинився, вклонився королеві, потім вклонився Гнилозубові й сказав голосом, сповненим такої шляхетності, що в залі стало ніяково:

— Сер Гонорій Бездоганний, до ваших послуг, шановний пане. Приношу вибачення за нашу бідність, за запах цибулі й за все, що ви ще не встигли зробити.

Гнилозуб підвів брову.

— Я ще нічого не зробив.

— Я знаю, — серйозно відповів лицар. — Просто на всякий випадок.

[Новий супутник: сер Гонорій Бездоганний.] [Клас: лицар.] [Честь: 99.] [Здоровий глузд: 3.] [Вибачення за добу: 47 (рекорд королівства).] [Примітка: у присутності героя показник «Вибачення» зростатиме.]

Протокол схилив голову набік.

— Цей мені подобається, — оголосив він. — Він вибачається ще до того, як ти його образиш.

— Не слухайте його, — швидко сказав Гнилозуб, але було пізно.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше