Республіка Гнилозуба

Том 1 «Остання бочка» Розділ 3. Рейс першого рангу

Гільдія

Гільдія Сміливих Договорів займала триповерхову будівлю з кам'яним ґанком, на якому красувалася позолочена вивіска й ще одна, менша: «ВХІД ЛИШЕ ЗА ДОВІДКОЮ З ДОВІДКИ». Гнилозуб довго дивився на неї й нарешті вирішив, що цей світ його ненавидить особисто.

Перший, хто відчув у цьому місці щось рідне, був гоблін. Золото вже за хвилину тицявся носом у кожен ґудзик, дзвіночок і дверну ручку.

— Золоте, — констатував він, торкнувшись вивіски. — Тонкий шар, але золоте.

— Не жуй, — тихо наказав Гнилозуб.

— Я не жую. Я пробую. Це різні речі.

— Він завжди так каже, — втрутився Протокол з плеча, — перед тим як відкусити.

— Ти його сьогодні вперше бачиш!

— Але вже знаю, що це правда.

Гнилозуб заплющив очі, порахував до трьох, як радив один дуже давній лікар, і відчинив двері.

Реєстрація

Усередині пахло пергаментом, печаткою й чимось, що колись було кавою. Вздовж стін стояли авантюристи: хтось сперечався про нагороду за вовка, хтось поправляв броню, а в кутку зарозумілий бард розповідав, як переміг дракона, якого нікому так і не показав. Над усім цим на дошці висіло оголошення: «ШАНОВНІ ГЕРОЇ! ПРОСИМО НЕ БУДИТИ СТАРШИХ ДРАКОНІВ».

За стійкою сиділа жінка середніх років із зачіскою, що тримала форму лише завдяки впертості. На табличці вона мала ім'я: «ПАНІ ҐЕРТРУДА РЕЄСТР. ЕКЗАМЕНАТОРКА. НЕ ПИТАТИ, ЧОМУ».

— Слухаю вас, — не підводячи очей, мовила вона. — Прізвище, ім'я, раса, клас, мета візиту.

— Омелян Ворон, людина, пірат, і мені потрібна довідка, — відчеканив Гнилозуб.

Пані Ґертруда повільно підняла голову. Її погляд зупинився на папузі, потім на гобліні, який уже наполовину виліз на стійку, і, нарешті, на самому Гнилозубові.

— «Пірат» не є класом, — сухо повідомила вона.

— Тепер є, — відповів він.

[Система: пірат визнано неофіційним класом.] [Система: екзаменаторка помітно страждає.]

Іспит

Процедура була простою. Усе, що від нього вимагалося, це відповісти на сім запитань і не злякати комісію. Перше з'ясувалося одразу.

— Яке завдання ви вважаєте головним для авантюриста? — прочитала пані Ґертруда з аркуша.

— Грабувати, — сказав Гнилозуб, і зрозумівши, що перегнув, тут же виправився: — Тобто… брати те, що погано лежить.

— Вилучати, — педантично вписала вона. — Далі. Що таке «квест»?

— Рейс.

— Це не те саме.

— Це те саме, тільки з кращою лексикою.

Вона зітхнула. Ручка в її руці занотувала «рейс».

— Як ви називаєте групу, з якою виконуєте завдання?

— Екіпаж.

— Це партія.

— Це екіпаж.

— Партія!

— Екіпаж, мадам, і той, хто скаже інакше, піде гуляти по дошці.

— Яка ще дошка? У нас тут нема дошки.

Гнилозуб розвів руками, наче показуючи, що навіть дошки в них нема. Золото, що вже вмостився на стільці поруч, обережно додав:

— Вона є, але в нього в голові.

Протокол виправив:

— Вона є, але в уяві, і на ній гуляло сорок три людини.

— Сорок чотири, — буркнув Гнилозуб. — Один виплив.

Пані Ґертруда не відповіла. Вона мовчки поклала ручку, склала долоні й подивилася на стелю, шукаючи там втіху, якої, вочевидь, там не було.

Лексика

Страшне сталося на п'ятому запитанні.

— Як би ви діяли, якби вашу групу атакував ворожий загін? — запитала вона вже майже обережно.

Гнилозуб подумав, відкашлявся, набрав повні груди повітря й виклав усе, що знав про ворогів, їхні родини, їхніх домашніх тварин, прадідів, походження, амбіції й ту частину анатомії, у яку він із радістю наказав би все це вмістити. Це було мистецтво. Це було майже симфонічно. Це тривало приблизно п'ятнадцять секунд і мало кілька переходів, один із яких вражав навіть його самого.

[Навичка «Лексика» (ур. 99): активовано.] [Ефект: «Вражаюча тирада».] [Цілі в радіусі десяти метрів: пані Ґертруда Реєстр (шокована), бард (зблід), два лицарі (нотують), гоблін (гордий).]

Пані Ґертруда була першою, хто упав. Вона не втратила свідомість, ні, вона просто спокійно, з гідністю, сповзла зі стільця й лягла на підлогу, склавши руки на животі, як людина, що вирішила відпочити. Бард заплакав.

— Це, — хрипко прошепотіла екзаменаторка, дивлячись у стелю, — найбільша лексична сила, яку я бачила за двадцять три роки. Навіть той гном, що вимовляв заборонені слова… був акуратнішим.

— Це комплімент? — перепитав Гнилозуб.

— Це діагноз.

Ранг

Коли пані Ґертруда нарешті підвелася, поправила зачіску й віддихалася, вона мовчки вибрала з-під стійки бланк, найбільший і найстрашніший із усіх, що він бачив, і почала заповнювати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше