Республіка Гнилозуба

Том 1 «Остання бочка» Розділ 2. Золото!

Приземлення

Гнилозуб приземлився в копицю сіна, що стояла на краю села. Копиця була м'яка, тепла й пахла коровою. Це була перша приємна несподіванка, і вона, звісно, довго не протрималась.

Він лежав, дивився в небо й мовчав. Мовчав принципово, бо пам'ятав попередження богині й терпіти не міг, коли хтось мав рацію. Над ним пропливала хмара у формі бланка в трьох примірниках. Він вирішив не коментувати.

[Ви в локації: Село Остання Бочка.] [Ваше завдання: стати героєм.] [Підказка: для цього треба мати хоч одну героїчну рису.] [Перевірка рис… не знайдено. Перевірка ще раз… не знайдено. Відчуття, що Система щиро співчуває.]

Гнилозуб підвівся, обтрусив сіно з плаща й озирнувся. Село було бідне: хати з кривими стріхами, колодязь без відра, а на майдані хтось розвісив таблицю «РАХУЄМО ГРОШІ ПОВТОРНО». Назва села, написана на дошці при в'їзді, робила його ще сумнішим: вона нагадувала бочку, яка давно закінчилася.

Він чудово розумів, що відчуває ця бочка.

Свідок

Зверху щось тріснуло, і на його плече приземлився величезний червоний папуга з бірюзовими крилами та банданою на голові. Папуга обдивився його, схилив голову набік і з виразом глибокої втоми сказав чужим, до болю знайомим голосом:

— Та щоб вас усіх вітром здуло з цієї контори!

Гнилозуб заціпенів. Нічого не здуло. Слово було сказане не ним і без наміру, тож скіл мовчав, але сам факт робив Гнилозубові боляче.

[Вам призначено фамільяра: Протокол (папуга).] [Особливість: запам'ятовує все, що ви сказали, зробили або подумали занадто голосно.] [Особливість 2: розповідає все кожному, хто слухає.] [Видалити фамільяра: неможливо.] [Причина: свідка видалити не можна, це порушує процедуру.]

— Ти мене дістав, — тихо сказав Гнилозуб папузі.

— Тринадцятого числа, — одразу відповів Протокол, — на острові Три Хреста, у південній печері, під каменем у формі черепа…

— Мовчи!

— …закопано дев'ять скринь, і він сказав, що поділиться зі мною, але збрехав.

Папуга вдоволено клацнув дзьобом і додав:

— Це я про вас, капітане. Щоб ви знали.

Староста

Селян навколо вже зібралося чимало. Попереду стояв сухорлявий дядько в сурдуті із заплатою на лікті, схожий на гусака, який дізнався про податки.

— Я староста Тихон Недолік, — урочисто мовив він. — Я бачив, як ви впали з неба. Отже, ви герой.

— Я пірат, — чесно сказав Гнилозуб.

— Він пограбував п'ятнадцять королівських скарбниць, — доповів Протокол.

Селянки зойкнули. Вила піднялися ще на вершок.

— Він бреше! — швидко сказав Гнилозуб. — Нічого я не грабував! Максимум… чотирнадцять.

— Він бреше, що бреше, — спокійно пояснив папуга.

Гнилозуб подивився на натовп, на вила, на старосту й на власні руки, в яких не було навіть кухля. Таке з ним траплялося рідко, і почувався він як риба на березі, тільки без води й без надії на дощ.

І тоді, не подумавши, він зробив те, що робив усе життя, коли був у безвиході: розвів руками й вигукнув:

— Та що ж у вас тут узагалі є? Золото є якесь?!

Скіл «Слово — не горобець» спрацював із першого разу.

У повітрі щось блимнуло. Копиця захиталася. З неї, потираючи тім'я, виповз невеличкий зелений гоблін у жилетці із заплатами, з величезними вухами й виразом людини, яка щойно прокинулась після дуже дивного сну.

— О, — сказав гоблін. — Мене хтось кликав?

— Хто ти? — відсахнувся Гнилозуб.

— Золото, — охоче відповів гоблін. — Мене так звати. Вірніше, тепер так звати. Раніше мене звали Грізк, але ви щойно кричали, і я, ну… чесно кажучи, мене в цей момент щось тягнуло. Тепер, видно, я Золото.

[Новий союзник: Золото (гоблін).] [Рівень: 1.] [Відданість: 100% (причина: слово).] [Здатність: знаходить усе, що блищить.] [Недолік: не знаходить нічого іншого.] [Відмова від союзника: неможлива. Виправлення помилки: за три століття.]

— Вітаю! — радісно вигукнув староста. — Герой щойно викликав гоблінського союзника силою слова! Це чудово!

— Це жахливо, — ледве чутно відповів Гнилозуб.

— Він хотів золота, — поділився Протокол.

— А я, між іншим, золото і є, — з гідністю додав гоблін. — Тож усе чесно.

Довідка

Староста Тихон ще довго тряс Гнилозубові руку, говорив про долю, пророцтва й важливість героїв, а в кінці, трохи зніяковівши, додав:

— Але ви повинні розуміти, шановний… у нас тут усе за законом. Щоб вас офіційно визнали героєм, потрібна довідка з гільдії авантюристів.

— Довідка? — перепитав Гнилозуб.

Він повторив це слово ще раз, повільніше, наче куштував щось із запахом протухлої риби.

— Він ненавидить довідки, — тихо повідомив Протокол.

— На цьому клятому континенті немає навіть моря, — прошепотів Гнилозуб, — зате довідки вже є.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше