Приземлення
Гнилозуб приземлився в копицю сіна, що стояла на краю села. Копиця була м'яка, тепла й пахла коровою. Це була перша приємна несподіванка, і вона, звісно, довго не протрималась.
Він лежав, дивився в небо й мовчав. Мовчав принципово, бо пам'ятав попередження богині й терпіти не міг, коли хтось мав рацію. Над ним пропливала хмара у формі бланка в трьох примірниках. Він вирішив не коментувати.
[Ви в локації: Село Остання Бочка.] [Ваше завдання: стати героєм.] [Підказка: для цього треба мати хоч одну героїчну рису.] [Перевірка рис… не знайдено. Перевірка ще раз… не знайдено. Відчуття, що Система щиро співчуває.]
Гнилозуб підвівся, обтрусив сіно з плаща й озирнувся. Село було бідне: хати з кривими стріхами, колодязь без відра, а на майдані хтось розвісив таблицю «РАХУЄМО ГРОШІ ПОВТОРНО». Назва села, написана на дошці при в'їзді, робила його ще сумнішим: вона нагадувала бочку, яка давно закінчилася.
Він чудово розумів, що відчуває ця бочка.
Свідок
Зверху щось тріснуло, і на його плече приземлився величезний червоний папуга з бірюзовими крилами та банданою на голові. Папуга обдивився його, схилив голову набік і з виразом глибокої втоми сказав чужим, до болю знайомим голосом:
— Та щоб вас усіх вітром здуло з цієї контори!
Гнилозуб заціпенів. Нічого не здуло. Слово було сказане не ним і без наміру, тож скіл мовчав, але сам факт робив Гнилозубові боляче.
[Вам призначено фамільяра: Протокол (папуга).] [Особливість: запам'ятовує все, що ви сказали, зробили або подумали занадто голосно.] [Особливість 2: розповідає все кожному, хто слухає.] [Видалити фамільяра: неможливо.] [Причина: свідка видалити не можна, це порушує процедуру.]
— Ти мене дістав, — тихо сказав Гнилозуб папузі.
— Тринадцятого числа, — одразу відповів Протокол, — на острові Три Хреста, у південній печері, під каменем у формі черепа…
— Мовчи!
— …закопано дев'ять скринь, і він сказав, що поділиться зі мною, але збрехав.
Папуга вдоволено клацнув дзьобом і додав:
— Це я про вас, капітане. Щоб ви знали.
Староста
Селян навколо вже зібралося чимало. Попереду стояв сухорлявий дядько в сурдуті із заплатою на лікті, схожий на гусака, який дізнався про податки.
— Я староста Тихон Недолік, — урочисто мовив він. — Я бачив, як ви впали з неба. Отже, ви герой.
— Я пірат, — чесно сказав Гнилозуб.
— Він пограбував п'ятнадцять королівських скарбниць, — доповів Протокол.
Селянки зойкнули. Вила піднялися ще на вершок.
— Він бреше! — швидко сказав Гнилозуб. — Нічого я не грабував! Максимум… чотирнадцять.
— Він бреше, що бреше, — спокійно пояснив папуга.
Гнилозуб подивився на натовп, на вила, на старосту й на власні руки, в яких не було навіть кухля. Таке з ним траплялося рідко, і почувався він як риба на березі, тільки без води й без надії на дощ.
І тоді, не подумавши, він зробив те, що робив усе життя, коли був у безвиході: розвів руками й вигукнув:
— Та що ж у вас тут узагалі є? Золото є якесь?!
Скіл «Слово — не горобець» спрацював із першого разу.
У повітрі щось блимнуло. Копиця захиталася. З неї, потираючи тім'я, виповз невеличкий зелений гоблін у жилетці із заплатами, з величезними вухами й виразом людини, яка щойно прокинулась після дуже дивного сну.
— О, — сказав гоблін. — Мене хтось кликав?
— Хто ти? — відсахнувся Гнилозуб.
— Золото, — охоче відповів гоблін. — Мене так звати. Вірніше, тепер так звати. Раніше мене звали Грізк, але ви щойно кричали, і я, ну… чесно кажучи, мене в цей момент щось тягнуло. Тепер, видно, я Золото.
[Новий союзник: Золото (гоблін).] [Рівень: 1.] [Відданість: 100% (причина: слово).] [Здатність: знаходить усе, що блищить.] [Недолік: не знаходить нічого іншого.] [Відмова від союзника: неможлива. Виправлення помилки: за три століття.]
— Вітаю! — радісно вигукнув староста. — Герой щойно викликав гоблінського союзника силою слова! Це чудово!
— Це жахливо, — ледве чутно відповів Гнилозуб.
— Він хотів золота, — поділився Протокол.
— А я, між іншим, золото і є, — з гідністю додав гоблін. — Тож усе чесно.
Довідка
Староста Тихон ще довго тряс Гнилозубові руку, говорив про долю, пророцтва й важливість героїв, а в кінці, трохи зніяковівши, додав:
— Але ви повинні розуміти, шановний… у нас тут усе за законом. Щоб вас офіційно визнали героєм, потрібна довідка з гільдії авантюристів.
— Довідка? — перепитав Гнилозуб.
Він повторив це слово ще раз, повільніше, наче куштував щось із запахом протухлої риби.
— Він ненавидить довідки, — тихо повідомив Протокол.
— На цьому клятому континенті немає навіть моря, — прошепотів Гнилозуб, — зате довідки вже є.