Республіка Гнилозуба

Том 1 «Остання бочка» Розділ 1. Причина смерті: власна дурість

Остання бочка

Капітан Омелян Ворон, якого сім морів знали як Гнилозуба, був глибоко переконаний, що помре в бою. З шаблею в руці, під чорним прапором, у вихорі пороху й слави, а матроси потім співатимуть про нього пісень принаймні до наступного рейсу.

Натомість він помер на лавці в порту Вільного Боргу, обіймаючи порожню бочку.

На бочці було написано: «РОМ „УРАГАН-60“. Не вживати після третьої склянки». Гнилозуб випив її всю. Це була його ідея, і, на жаль, єдина, яку він довів до кінця.

— Капітане, — обережно сказав боцман Тарас Одноокий, — там же на етикетці…

— Етикетки пишуть боягузи, — відповів Гнилозуб урочисто. — Ще ковток, і я…

Ковтка не було. Бочка закінчилась. Закінчився й капітан.

Чекальня

У пеклі, як він сподівався, принаймні були б гарячі гості й холодний ром. Натомість Гнилозуб прокинувся в бежевій кімнаті, де пахло старим папером і зів'ялим фікусом. Під стіною стояли стільці, на стіні висів автомат із талончиками, а над єдиним віконцем красувалась табличка: «Перерва з 12:00 до 14:00 (вічно)».

За віконцем сиділа втомлена жінка в окулярах. Над її головою мерехтів німб, як лампочка, що давно просить заміни. Перед нею лежали три стоси бланків і три печатки різного розміру.

— Омелян Ворон, прізвисько Гнилозуб, — прочитала вона без жодного виразу. — Причина смерті: власна дурість. Так?

— Власна доблесть, — виправив він.

— Тут надруковано «дурість». Виправляти не можна, бланк уже затверджено. — Вона підняла на нього очі. — Я Едельвіна, Богиня Бланків і Другого Примірника. Вітаю. У вас проблема.

— У мене тільки одна проблема, мадам. Де тут наливають?

— Тут не наливають.

Гнилозуб сказав таке, що німб над її головою блимнув двічі й на мить згас. Едельвіна зробила глибокий вдих, як людина, що вже чула всіляке, але не з таким розмахом.

— Вітаю, — повторила вона. — Ваш рівень лексики виявився рекордним. Це лише ускладнює справу.

Помилка в реєстрі

Справа ж була така. Сьогодні мав помирати Омелько Воронок, сімнадцятирічний мрійник, якому призначили героїчне воскресіння в світі меча й магії. Але в реєстрі два прізвища переплутали. Омелько вижив, бо водій маршрутки вчасно загальмував. Воскресіння ж залишилось без адресата.

— І тому, — підсумувала Едельвіна, — героєм вас призначено помилково. Виправлення займе три століття. Тож простіше сказати «так».

— Я пірат, — повільно промовив Гнилозуб. — Я грабував, топив і підпалював. Я не герой.

— У реєстрі написано «герой». — Вона висунула вперед три бланки. — Підписуйте. Перший примірник мені, другий в архів, третій на всяк випадок. Навіщо, не знає ніхто.

Він хотів сперечатись, але за сорок років навчився впізнавати битву, яку не виграти. Підписав хрестиком. Едельвіна поставила три печатки з тріском, що нагадував удар шаблі об щит. Повітря затремтіло, і в ньому спалахнуло прозоре вікно.

Вікна

[ВІТАЄМО, ГЕРОЮ!] Ім'я: Омелян «Гнилозуб» Ворон Клас: Пірат (системою не передбачений) Рівень: 1

— Це що, чарівна карта? — підозріло спитав Гнилозуб.

— Це Система. Вона бачить усе й коментує все. Звикайте.

Наступне вікно виринуло одразу.

[НАВИЧКА: Алкогольний імунітет, ур. 99] Ром вас більше не вбиває. Примітка: вбивав вас тільки він.

— Нарешті розумна система, — схвально кивнув Гнилозуб.

[НАВИЧКА: Лексика, ур. 99] Ваші вислови здатні змусити свідків замовкнути, червоніти й просити пощади. Богиня просить вас обмежитися.

Гнилозуб глянув на Едельвіну. Німб над нею знову блимнув. Він випростався з гідністю людини, яка щойно отримала орден.

Третє вікно мало червону рамку.

[ПРОКЛЯТТЯ: «Слово — не горобець»] Усе, що ви скажете вголос з наміром, збувається. Скасувати неможливо. Причина: див. «Помилка в реєстрі».

— Тобто, — повільно промовив Гнилозуб, — якщо я скажу «золото»…

— У канцелярії скіл дрімає, бо стелю затверджено, — квапливо відповіла Едельвіна. — Але у світі він спрацює. Тому, будь ласка, не кажіть нічого вголос, поки не прочитаєте інструкцію.

— Інструкцію? Я сорок років читав лише карти.

У стіні за її спиною з'явився отвір у формі величезної печатки. Його краї світились, а з нього віяло теплим вітром і запахом свіжого пирога та невідомої небезпеки. Гнилозубів плащ затріпотів, і його потягнуло до проходу.

— Стривайте! — вигукнула Богиня. — Там… у світі… Там вас чекає королівство, яке потребує героя! Лише не…

— Та щоб вас усіх вітром здуло з цієї контори! — рявкнув Гнилозуб, чіпляючись за стілець, який відмовлявся допомагати.

На секунду стало дуже тихо.

Потім піднявся вітер.

Бланки злетіли зі стосів, ніби зграя переляканих чайок. Фікус перекинувся. Автомат із талончиками видав три сотні квитків і здався. Едельвіна вчепилась у віконце обома руками:




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше