Здавалось він тут вже цілий рік. Чи лише 5 хвилин? Не міг згадати. Як і де був вхід, і куди йти, щоб побачити каси.
Супермаркет нагадував лабіринт, нескінченний і безликий. Незлічені стелажі з гранолою, помідорами та ігристим стояли поряд із секціями з Cartier, Birkin та Balenciaga (чи це вже відділ з уживаними товарами з девʼяностих?), а далі - відділи з емоціями.
Відчуття були представлені як кольорові пляшечки, кожна з яких обіцяла новий спектр переживань: щастя, любов, страх, тривога.
Він загубився серед цієї кількості товарів. Він шукав звичайне молоко, але натрапив на відділ, де продавали спогади. Кілька років війни зробили його відчуття притупленими, наче заглушеними. Він дістав із кишені список покупок: молоко, хліб, сир. Але слова на папері здавалися йому далекими, чужими.
В цей момент йому прийшла думка: "Це місце - ідеальна метафора для сучасного суспільства. Поверхневі люди, які купують поверхневі емоції." Він витягнув телефон, щоб запостити це в Тредс. "Всі повинні зацінити цю думку," подумав він із іронічною усмішкою.
Проходячи крізь ряди, він відчув, як реальність навколо розпливається. Звуки мовби долинали з далекого світу, де люди ще вірили в прості речі, як цільнозерновий хліб, мигдальне молоко та електронний годинник Casio. Тепер він стояв перед полицями з емоціями, і йому стало цікаво. На полиці стояла пляшечка із позначкою "тривога". Згадалося, як колись він боявся сирен і вибухів, але зараз це було десь далеко.
Недосяжно, наче на відстані першого салюту, від якого тіло машинально зігнеться. Але зараз цього не було. Він узяв пляшечку, відкрив і вдихнув. Тривога наповнила його, мов стара, забута мелодія.
Далі були відділи з любовʼю. Він подивився на пляшечки з підозрою. Любов здавалася йому надто дешевою. Можливо, на полицях були й інші, більш складні відчуття, як ніжність чи захоплення, але він не наважився їх пробувати.
Супермаркет був справжнім відображенням суспільства споживання, де навіть почуття продавалися, як речі. Кожен товар мав свою ціну, кожна емоція - свій код на касі. Він подумав, як би це виглядало в звіті про витрати: "2 літри нектару манго, 1 упаковка гьодза, 100 грам тривоги".
Нарешті, знайшовши відділ з молоком, він відчув полегшення. Ось вона, маленька перемога в лабіринті споживання. Він узяв пляшку, пішов до каси. Біля виходу він побачив рекламний стенд: "Знижка на спогади - купуйте два, отримайте один безкоштовно".
Він вийшов з супермаркету, залишивши позаду всі спокуси, і раптом відчув себе порожнім. Вулиці великого міста здавалися ще більш безликими після цього безмежного лабіринту. Але він ніс із собою пляшечку тривоги, нагадування про те, що навіть серед споживчого раю війна не зникла. Це теж варто запостити, подумав він, але телефон залишив в кишені.
#2593 в Сучасна проза
#2688 в Різне
#977 в Гумор
сатира сучасного життя, іронія і соціальні абсурди, містика та чорний гумор
Відредаговано: 03.11.2025