Частина 2. Гуляка. Розділ 4

Петро та Анна Гольдштейни були надто зайняті, щоб помітити зміни у рейтингу доньки. На рейтингову сторінку Тіни вони заглядали рідко, але повз однокласників ці зміни не пройшли.

"Хто такий Олександр?" — одне за одним посипалися повідомлення. Одне було від Юльки.

Десятий, майже одинадцятий рівень Тіни міг скласти серйозну конкуренцію Юльці. Окрім іншого, її, як і всіх, розпирала цікавість.

«Це мій далекий родич. Він давно обіцяв мені гарний подарунок на шістнадцять років», — легко відмазалася Тіна.

Після чого надійшло повідомлення від Жені Астахова.

"Радий за тебе! Інше — в особистому листуванні».

Вона знала, чим його вразити!

Це була перемога. Її перемога, така довгоочікувана.

Тіна з трепетом відкрила особисте листування. Лист був невеликий, але такий ємний, що в Тіни перехопило подих.

"Ти дуже змінилася за останні кілька тижнів. Трохи незвично називати тебе Тіною. Але складається враження, що Валя Гольдштейн та Тіна – це різні люди. З Тіною я не проти зустрітися та приємно провести час».

***

Юлька Голубова скреготіла зубами. Вона завалила два заліки, після чого довго плакала у шкільному туалеті.

А Тіна парила, наче на крилах. Вона почала готувати домашню роботу вдвічі швидше. Усі правила запам'ятовувалися з неймовірною легкістю. Найскладніші завдання вирішувалися з першого разу. Бали успішності різко рушили вгору.

Перевіривши вкотре показники здоров'я доньки, Анна Гольдштейн здивувалася.

— Я навіть не очікувала, що двотижневий відпочинок на Базі може так радикально змінити ситуацію на краще.

— Вона просто щаслива, — сказав Петро Гольдштейн.

— Женя Астахов — гарний вибір, — зауважила Анна.

— Найголовніше, що їй з ним добре, — сказав Петро й підморгнув доньці.

Тіна вкотре переконалася, що тато її краще розуміє, ніж мама.

Їй було добре.

Дні пролітали непомітно.

Тіна почала виходити з дому.

Бар. Віртуальна фільмотека. Женя познайомив Тіну зі своїми друзями, де її одразу прийняли як свою.

Все було добре, якби не інша школа.

Все листування з іншою школою Майя відразу ж надсилала їй, щоб Тіна була в курсі того, що відбувається.

Тіна постала перед суворим поглядом завучки, повідомивши про те, що вона — Майя Лінник, переходить до нової школи через підвищення по службі батьків та переїзд на п'ятий поверх. Завучка скептично оглянула нову ученицю з голови до п'ят, але залишилася задоволеною результатами її першого заліку.

Оскільки у свою основну школу Тіна ходила щочетверга, то на запитання «Який день Ви оберете для відвідування школи?» Тіна відзначила п'ятницю. Це був день, коли до школи відвозили брата Пашку, і коли у тата був день нарад, що означало, що вдома нікого не залишалося, бо мама й так щодня була на роботі. Тобто вдома можна було не пояснювати, куди вона йде. У тому ж випадку, коли її відсутність в п’ятницю помічали, вона говорила, що гуляє з Женею.

Майя виконувала домашні завдання погано. Приходячи до школи, Тіна вислуховувала масу неприємних зауважень, що дратувало. Після кількох тижнів ганьби вона не витримала й написала Майї:

«Якщо ти так жахливо робитимеш домашку й далі, мені доведеться спеціально робити помилки при здачі заліків».

«Пробач, але Саня приходить з роботи пізно й не встигає перевірити», — виправдовувалася Майя.

"Пробач?! Але хто навчається, ти чи твій брат?" — обурилася Тіна.

Через місяць знайомства з Майєю її серйозно почало дратувати те, що Майя згадувала свого старшого брата майже в кожному листі. Саня сказав... Саня хоче... Сашку подобається чи не подобається... Встигає чи не встигає...

Тіна не звикла пасти задніх.

«Робіть зі своїм братом що хочете, але якщо ти й далі надсилатимеш роботи з такою кількістю помилок, тебе можуть відрахувати».

Через тиждень, з'явившись у школі Майї, Тіна почула кращі відгуки про «свої» роботи.

— Що ж, трохи краще, ви робите успіхи, — зробила висновок завучка, дивлячись на Тіну спідлоба.

"Саня перейшов на нічну зміну", — написала Майя.

«Яка ж вона нетямуща! — думала про Майю Тіна. — І яка талановита!» Тіна розглядала малюнки Майї й не переставала дивуватися та заздрити. Як вона вміла передати емоції на звичайному папері! Обличчя людей, намальовані олівцем, сприймалися живішими, ніж найякісніші голограми. Популярність Майї зростала значно швидше, ніж зростала популярність Тіни. З'явилися підписники, які на рейтингову сторінку Тіни заходили за посиланням на сторінці Майї, де Тіна значилася в категорії друзів. Їй ставили лайки, бо вона була подругою Майї! Дожила. Це досить сильно зачіпало самолюбство Тіни, хоча було корисним для рейтингу.

Ті ж кіски, що стирчали в боки, були й на портреті, який Майя прислала Тіні, щоб та знала, як вона виглядає. Майя мала виразні очі й тонкі риси обличчя, хоча красивою її не можна було назвати. «Якась непоказна, — подумала Тіна, — чи хвора», що було цілком можливо, враховуючи те, де жила Майя.

«Саня сказав, що цей портрет не можна виставляти разом з іншими малюнками через школу».

Тіна зрозуміла. Майя на цьому поверсі – це вона, Тіна.

Необхідність вести подвійне життя заважала.

Женя почав підозрювати, що вона щось приховує від нього.

— Де ти буваєш щоп'ятниці? — якось спитав він, коли вони допізна засиділися в барі.

— Я займаюся. Додатково, — ухильно відповіла Тіна й перевела розмову на іншу тему.

— А ти не можеш одного разу пропустити свої заняття? — знову повернувся до незручної теми Женя.

— А що таке? — довелося уточнювати Тіні.

— Ти казала, нібито щоп'ятниці в тебе нікого немає вдома, — відповів Женя й загадково усміхнувся. Коли він так усміхався, Тіна просто танула.

Це був натяк на щось романтичніше, ніж віртуальна фільмотека.

— Я подумаю, — лукаво підморгнула йому Тіна й чергової п'ятниці не пішла до школи Майї.