ГЛАВА 16: Французький бліцкриг і капітуляція за столом

Наступного дня Жан-Люк знову з’явився в ресторані «Корона» . Він знайшов Соломію біля барної стійки й увімкнув увесь свій паризький аристократизм. Заглядаючи в її бурштинові очі, він патетично доводив, що готовий пробачити її втечу з-під вівтаря та почати все спочатку. Але посеред його полум’яної промови в кишені француза розривно задзвонив телефон. Жан-Люк змінився в обличчі: колеги з Парижа панічно повідомили, що мішленівська комісія призначила раптову фінальну перевірку його тризіркового ресторану на завтрашній ранок. Без нових ідей він — банкрут.

Цей дзвінок став для нього точкою неповернення. Зрозумівши, що часу обмаль, Жан-Люк зважився на ницість.

У кабінеті керуючого ресторану «Корона» панувала напівтемрява. Жан-Люк, чий бездоганний паризький костюм тепер виглядав пом'ятим, швидко і хаотично порпався у шухлядах столу. Час невблаганно танув — після ранкового дзвінка з Парижа про термінову мішленівську перевірку він був у повному розпачі. Француз гарячково шукав кулінарні блокноти Соломії, щоб викрасти її нові ф'южн-рецепти і врятувати свої три зірки.

— Шукаєш те, що тобі не належить, придурок? — пролунав від дверей холодний, оксамитовий голос Соломії.

В кабінеті увімкнули світло.

Жан-Люк різко здригнувся і випрямив свою ідеальну поставу. Побачивши руду відьму, він миттєво змінив тактику, напустивши на себе маску досвідченого спокусника. Француз повільно рушив до неї, хижо заглядаючи в її бурштинові очі:
— Соломіє, люба... Навіщо ці грубощі? Подивись на нас. Ми ж ідеальна пара. Твій талант і моє ім'я. Давай забудемо минуле, повернемося в Париж і почнемо все спочатку прямо сьогодні...

Він протягнув руку, намагаючись торкнутися її тонкої талії, але Соля презирливо відштовхнула його, а її вогняні кучері бунтарськи розсипалися по плечах.
— Я знаю про раптову перевірку Мішлен, Жан-Люк. І знаю, що ти вкрав мій блокнот. І про зраду перед весіллям також  в курсі, — сухо відрізала вона спідлоба. — Твоя гра закінчена. Геть звідси.

Почувши це, Жан-Люк озвірів. Маска аристократа злетіла, оголивши суворе, перелякане обличчя. Він затис мініатюрну Солю в кутку біля сейфа, важко дихаючи їй в обличчя:
— Ах ти ж руда відьмо! Ти знищиш мене?! Та без мого імені ти ніхто в кулінарному світі! Я розмажу твою репутацію, закрию цей провінційний ресторан, а тебе викину на вулицю! — він залякував її крізь зуби і з дикою люттю замахнувся рукою, щоб з усього розмаху вдарити її по обличчю.

Він не встиг.

Важкі дерев'яні двері кабінету з гуркотом влетіли всередину, і Кан Те О матеріалізувався в кімнаті, наче чорна сеульська гроза. Його висока, широкоплеча постать у всьому чорному вбранні миттєво заповнила простір, а карі, майже чорні очі палали первісною люттю. Густі брови зійшлися на переніссі. Зірковий шеф за міліметр від обличчя Солі залізно, намертво перехопив зап'ястя Жан-Люка своєю великою чоловічою долонею.

— На моїй кухні... і в моєму житті... ти більше нікого не вдариш, — низьким, звірячим баритоном процідив Те О англійською.

З жорстким, професійним рухом, без жодної краплі жалю, Те О крутнув і виламав руку француза за його ж спину, викручуючи суглоб так, що на весь кабінет лунав хрускіт кісток. Жан-Люк із диким, принизливим криком упав колінами прямо в підлогу, хапаючи ротом повітря від пекучого болю.

Наступної секунди до кабінету впевнено, з нахабною посмішкою на обличчі зайшов Хан Джі Вон у супроводі загону львівської поліції. Адвокат Хан поправив свої бездоганні манжети і французькою  з витонченим корейським акцентом промовив:
— Пане Жан-Люк, усе ваше французьке шоу — від спроби пограбування до нападу на нашого су-шефа — щойно зафіксовано в ідеальній HD-якості на приховані камери. Ми подбаємо, щоб відеоматеріали потрапили до правоохоронних органів. Офіцери, забирайте цього мішленівського плагіатора. Його особистий аудит закінчено.

Поліція жорстко застебнула наручники на руках француза і вивела його під три чорти. Соломія, важко дихаючи, перевела погляд на своїх рятівників і з безмежною вдячністю обійняла свого широкоплечого корейського тигра, на чиїй щоці біля кутика роту знову з'явилася та сама щаслива білосніжна посмішка. Правосуддя по-львівськи офіційно перемогло!

Пізно ввечері наступного дня, коли ресторан «Корона» зачинився, у затишному лофті Соломії зібралася вся четвірка. За великим дерев'яним столом вони святкували абсолютну перемогу справедливості. Перед ними стояв рубіновий борщ, пампушки, гостре кімчі та пляшка того самого українського крафтового вина, яке колись презентувала їй подруга Таня. Маленька Юна вже спала у спальні, а щаслива Катруся ніжно тримала Джі Вона за руку.

Кан Те О зробив ковток вина, помітно нервуючи. Його квадратна щелепа напружувалася, а родимка біля роту судорожно сіпалася. Нарешті він підвівся, підійшов до Соломії, яка сиділа в рваних рокерських джинсах та вільній чорній футболці, обережно взяв її за руку і, дивлячись прямо в її бурштинові очі, тихо дістав з карману чорного піджака чорну ювелірну коробочку. Став на одне коліно, відкрив її і показав невелику платинову каблучкку з чорним діамантом. У Соломії від здивування широко розплющилися очі. А Те О неймовірно впевнено заговорив українською з сексуальним акцентом:

— Соль... Ти колись сказала мені на кухні, що ти — сіль. Головна спеція в усій світовій кулінарії... Так от. Я зрозумів це. Ти — моя найголовніша спеція в усьому всесвіті. Без тебе моє життя, моя кар'єра і весь мій Сеул — абсолютно прісні, прісні й нецікаві. Виходь за мене, Шеф Соля. Стань моєю дружиною.

У кімнаті повисла ніжна, трепетна тиша. Катя та Джі Вон тихо затамували подих. Соломія Андріївна дивилася на його вольове обличчя, і її серце шалено калатало від кохання. Вона закинула голову назад, дозволяючи рудим кучерям вогняною хвилею впасти на її тонку талію, і на її губах розпливлася та сама розкішна відьмацька посмішка:

— Я згодна, імбирний хлопчику мого серця, хоча все рівно вважаю, що ти спішиш поперед батька в пекло, — прошепотіла вона англійською, одягаючи обручку на пальчик і ніжно торкаючись його родимки біля рота долонею. — Але маю тебе попередити: зарікатися не варто. Нудне і прісне життя поруч із рудою українкою тобі точно не загрожує. Готуйся до вічного перцю!