ГЛАВА 12: Рок-драйв

Але вийти на сцену Соломії довелося зовсім не через романтичні вмовляння. За дві хвилини після розмови спокій підвального клубу розлетівся на друзки. Прямо біля сцени спалахнула дика, шалена бійка. Кілька підпилих байкерів не поділили щось із музикантами гурту, який щойно закінчив сет. Полетіли перевернуті стільці, зазвеніло розбите скло, а важка стійка мікрофона з гуркотом завалила барабанну установку.

Вся трійка — Соля, її подруга Таня та Маркіян — застигли, ставши свідками цього погрому. Коли охорона клубу нарешті виставила хуліганів за двері, виявилося, що втрати катастрофічні для того вечора. Барабанщик та гітарист рок-гурту досить сильно постраждали: один тримався за розбите зап’ястя, інший сидів із розсіченою бровою і тримався за голову. Продовжувати виступ і відіграти фінальний, найважливіший блок вечірки вони фізично не могли.

Натовп у залі розчаровано загудів. Маркіян, блідий і зневірений, повернувся до дівчат і буквально став благати, молитовно склавши руки:
— Дівчата! Рятуйте! Ну хоч разок, заради старої дружби! Публіка зараз рознесе мені весь клуб! Тань, ти ж стукала на барабанах у Парижі, Соль — твоя стара акустика з розписом в моєму кабінеті чекає! Не дарма я  зберігав її на пам'ять. Врятуйте вечір!

Соломія перезирнулася з подругою. Градус крафтового вина та коктейлів у крові зробив свою справу, повністю змиваючи офісні маски та кулінарні страхи. Дівчата одночасно допили свої келихи до самого дна, голосно, шалено засміялися, Таня скинула підбори, і вони вирішили згадати бурхливу паризьку молодість.

— Ну що, струснемо цей вечір, коліжанко? — крикнула Соля, виходячи на сцену.

Вона впевнено взяла до рук свою улюблену акустичну гітару, повністю вкриту яскравим художнім розписом вогняних візерунків. Подруга Леся впевнено перехопила барабанні палички. Коли Соломія з розгону вдарила по струнах, видаючи потужний, хрипкий і неймовірно пристрасний рок-акорд, зал просто вибухнув. Такого шаленого, дикого та сексуального виступу цей підземний рок-клуб не бачив уже багато років. Руді кучері Солі летіли в такт шаленому ритму, її тонка талія прогиналася під вагою гітари, а бурштинові очі палали чистим відьомським вогнем.

Вона співала і грала пісню Savin' me  гурту  Nickelback так, наче випалювала з душі весь біль від Жан-Люка та ревнощів до Кан Те О, абсолютно не знаючи, що в цей самий момент у двері клубу, важко дихаючи прямо з аеропорту, залітає широкоплечий корейський шеф...