Назва: «Погані звички»
Автор: Дарина Соль
Жанр: Сучасна романтична проза
Вікові обмеження: +18
Книгу можна придбати на сайті видавництва КСД.
Анотація
Лука Островський — егоїстичний, переконаний у власній неповторності мерзотник. Однак, якщо відмотати назад, то… він — моє перше кохання і той, хто безсоромно викрав мій перший поцілунок.
Я ненавиджу Луку за те, що він протеже мого батька. За те, що він — втілення мрій. За те, що поїхав з міста, залишивши мене!
І за те, що попри всю ненависть, Лука досі залишається причиною найяскравіших емоцій.
Тож, якщо погані звички потрібно виривати з корінням, навчання в одному університеті допоможе в цьому. Коли Лука щодня буде поруч, я припиню звертати на нього увагу. Чого б мені це не вартувало.
Тропи:
Друзі дитинства
Від дружби до ненависті
Від ворогів до коханців
Розповідь від двох осіб
Таємний щоденник
Університетське середовище
Відгук:
Фух, та ви шооооооооо?! Це не просто було класно — це було супер-пупер-мега ахуєнно.
Я чесно в захваті, що ця книга настільки мене затягнула. Перед початком я чомусь налаштувалася на щось таке типу «дєвачка-пріпєвачка»: миленький студентський ромком, друзі дитинства, трохи романтики — ну, коротше, щось максимально базове. А отримала історію, яка виявилася в рази цікавішою, насиченішою і багатошаровішою, ніж я очікувала.
Тут є буквально все, що мені треба для щастя: палкі стосунки, ненависть, напруга між героями, студентське життя, проблеми з навчанням і навіть нотки кримінальної лінії. І при цьому все це не виглядало як набір тропів, які просто запхали в одну книгу. Історія реально тримала мою увагу, я буквально не могла відірватися. Весь день читала й молилася, щоб ніхто не посмів мене відволікати, бо мені було важливіше дочитати, ніж жити своє життя.
Особливо мені зайшла студентська частина, бо тут я могла проводити паралелі зі своїм навчанням на юридичному. Було так прикольно зустрічати знайомі дисципліни й читати про те, як героям важко їх переживати. І в такі моменти я згадувала, як мене свого часу відмовляли від вступу на юридичний: «це важко, будеш плакати». Ну, не збрехали🥲 Але як би важко мені не було, я б усе одно ніколи не змінила свою спеціальність.
Так, це був маленький ліричний відступ від Мік-юрістки, а тепер перейдемо до героїв)
Лука.
На початку я ставилася до нього трохи негативно. Ну не викликав він у мене одразу бажання посадити його собі на коліна й нікому не віддавати. Але з кожною сторінкою ця жопка потихеньку завойовувала моє серце.
Бо якщо відкинути перше враження, Лука реально хороший. Турботливий, уважний, готовий підтримати й загалом із тих чоловіків, на яких хочеться подивитися й сказати: «О, от би таких побільше». Мені дуже сподобалося спостерігати, як змінювалося моє ставлення до нього разом із розвитком історії.
А ТЕПЕР МОЯ ЛЮБІМА МАРГАРИТКА.
Боже небесний, та вона взагалі + вайб. Я її полюбила практично відразу. Її характер — це просто діамант. Вона саме з тих героїнь, за якими цікаво спостерігати, бо в неї є свій характер, свої принципи й своя енергія, яка робить її дуже живою.
І ще її сім'я…
Я ЇЙ ЗАЗДРЮ.
Просто шикарна сім'я, і мені дуже сподобалося бачити ці стосунки та взаємодію. Це додало історії ще більше тепла й зробило Маргаритку для мене ще більш особливою.
Окремо хочу відзначити любовні лінії другорядних персонажів. ОТ ЦЕ Я ОБОЖНЮЮ. Коли автор не забуває про другорядних героїв після того, як вони виконали свою функцію в сюжеті, а реально дає їм власні історії, почуття та розвиток. Тут це зроблено дуже класно, і мені було реально цікаво стежити не тільки за основною парою.
Загалом я взагалі не очікувала, що ця книга настільки мене зачепить. Вона виявилася набагато більше, ніж я собі уявляла перед початком, і подарувала мені саме той читацький кайф, коли ти відкриваєш книгу «ну подивимося, що тут» — а через кілька годин уже сидиш із квадратними очима й думаєш, чому в тебе досі є життя поза цією історією.
І окремо скажу: такі якісні книги реально дають мені віру в українських авторів🥹 Бо коли читаєш історію, яка настільки тебе захоплює, де герої мають характер, сюжет не стоїть на місці, а романтична лінія працює — хочеться ще й ще.
Оцінка: 5/5
Слова від авторки: На написання книги надихнуло бажання пригадати свої студентські роки та пережити усі ці «вперше» разом із героями. Показати, що деяких помилок просто неможливо уникнути, але вони ніяк не визначають те, ким ми станемо. І створити історію, яка відчуватиметься, як дружні обійми для кожної дівчини, яка її відкриє.